Гречиха

Гречка - трав'яниста, однорічна або багаторічна, псевдозлакова рослина сімейства Гречаних, яка є джерелом дуже популярної в нашій країні гречаної крупи.

Гречка: ботанічне опис

Гречка – середньоросла (до 100см заввишки), трав'яниста рослина з тонкими, прямостоячими, гілкуючими, голими стеблами. Забарвлення стебла у молодих рослин зазвичай зеленувато-червоне, проте з віком воно стає червонувато-коричневим.

Великі, стрілоподібно-яйцеподібні або стрілоподібно-трикутні, короткочерешкові листя розташовуються в черговому порядку. Вони мають загострену, трохи відтягнуту вершину, трикутну основу, цілісний край і явно виражене перисте жилкування. Забарвлення листя зазвичай зелене.

У період цвітіння на рослині з'являються дрібні, обох статей, правильні, дуже ароматні квіти, зібрані в невеликі, кистевидні суцвіття. Віночок складається з 5 овальних або довгасто-еліптичних пелюсток, які мають біле, зеленувато-жовте або блідо-рожеве забарвлення.

Після перехресного запилення на рослині починають формуватись плоди – дрібні, сухі, тригранні горішки, світло-зеленого кольору.

Коренева система досить глибока, стрижнеподібна, з великим, довгим центральним коренем і безліччю горизонтальних, придаткових коренів.

Історія гречки

Гречка має дуже давню історію культивування – в Індії її почали вирощувати ще 5000 років тому. Через торгові шляхи вона досить швидко поширилася територією всієї Південно-Східної Азії, а потім з'явилася і на європейському континенті. До нашої країни гречка була завезена у 7 столітті з Візантії. Спочатку її вирощували лише за православних грецьких монастирях (звідси й слов'янську назву рослини), проте смачна і поживна крупа припала до смаку як ченцям, а й звичайним селянам, тому дуже швидко її почали культивувати практично повсюдно.

У наші дні гречка – це дуже затребувана, хлібна, круп'яна та медоносна рослина. Найбільшими експортерами цієї крупи вважаються Росія, Україна, Китай та Франція.

Гречка - особливості назви

Латинська назва рослини «fagopyrum» має грецьке коріння, і перекладається як «букоподібний горіх». Таку дивну назву гречка отримала завдяки незвичайній формі її плодів – вони дуже схожі на плоди бука. Саме тому у Західній Європі цю крупу часто називають «буковою пшеницею».

Гречка: застосування

Гречка має досить цінний хімічний склад. У її квітах і листі багато рутину – серцевого глікозиду, який має яскраво виражені протизапальні, судиннотонізуючі та кровоспинні властивості. Чай із гречки показаний людям з гіпертонією, варикозом, атеросклерозом, ішемією та склерозом. Крім того, він благотворно діє на роботу печінки та нервової системи.

Що примітно, цими ж лікарськими властивостями володіє і нектар із квітів гречки, з якого бджоли роблять усім відомий гречаний мед. З його допомогою можна значно полегшити неприємні симптоми при застудних захворюваннях, скарлатині, корі, а також покращити роботу печінки, серця, нервової та статевої системи.

Де росте гречка

Природний ареал гречки знаходиться на території Південно-Східної Азії. У дикому вигляді ця рослина досі досить часто зустрічається на сухих рівнинах в Гімалаях, Непалі та Північній Індії.

У культурі гречка вирощується практично повсюдно на всій земній кулі як дуже цінна круп'яна, хлібна, кормова та медоносна рослина.

Гречка застосування

Гречка – неймовірно корисна круп'яна рослина, з плодів якої виготовляють дуже смачну та поживну крупу. Її часто використовують у кулінарії, як у свіжому, так і смаженому вигляді, для приготування дієтичних каш, супів та пудингів. Крім того із зерен рослини роблять гречане борошно, яке використовують для випікання хліба та кондитерських виробів.

У квітах гречки багато нектару та пилку, тому ця рослина вважається дуже добрим медоносом. Гречаний мед дуже смачний, ароматний, пряний, темно-коричневого або червонувато-коричневого кольору.

Крім того, стебла, листя та плоди гречки можна використовувати і як корм для домашньої живності – тварини із задоволенням поїдають цю рослину.