Гриб Гігрофор модриновий

Гігрофор модриновий - це досить великий, шапконіжковий, пластинчастий гриб сімейства гігрофорові, який в народі більш відомий як «жовтий» або «лимонний».

Гігрофор модриновий: особливості екстер'єру

Яскраво-жовта шапка гігрофора модринового має ширину близько 6 см. У молодих грибочків вона має плоску форму, з прямим, хвилястим або вигнутим краєм і злегка опуклим центром, проте з часом вона трохи піднімається і стає воронкоподібною. Спочатку верхня частина гриба має лимонно-жовте забарвлення, однак з віком вона трохи вигорає на сонці. Край шапки у молодих грибочків з'єднаний з ніжкою досить липким покривалом, проте з часом воно розривається, залишаючи тільки окремі тонкі нитки. Коли на вулиці стоїть волога, дощова погода, верхня частина гриба покривається досить товстим шаром слизу.

Спороносний шар пластинчастого типу. Він складається з 21-24 досить товстих, окремих, прикріплених до ніжки пластинок. Як правило, вони мають білий або кремовий колір, проте у зрілих грибів вони стають злегка жовтуватими.

Ніжка пряма або злегка вигнута, циліндрична, з трохи потовщеною основою, висотою до 7 см і діаметром від 0.3 до 1.5см. Спочатку він досить щільний, проте з віком стає більш волокнистим і порожнистим. Забарвлення ніжки біле або кремове, проте в центральній частині у неї може бути досить широка жовта смуга. Поверхня гладка або ж покрита дрібними, білястими пластівцями. Крім того у верхній частині ніжки розташовується характерне липке, волокнисте кільце із залишків покривала.

М'якоть щільна, м'ясиста, лимонно-жовта або золотаво-жовта, товщиною близько 5 мм. Як правило, вона не має яскраво вираженого запаху, а ось смак у неї досить цікавий, пряний.

Гігрофор модриновий: двійники

Найближчим за зовнішнім виглядом є гігрофор золотий (оранжево-жовтий). Останній відрізняється більш помаранчевим відтінком шапки і червонуватим забарвленням опуклості в її центральній частині. Крім того, захисне покривало гігрофора золотого ніколи не залишає на ніжці характерного кільця.

Схожим видом вважається також і гігрофор пізній, проте він плодоносить значно пізніше (з кінця вересня по початок листопада) і його шапка забарвлена ​​в оливково-коричневий колір. Та й росте він під соснами, а не під модринами як гігрофор модриновий.

Гігрофор модриновий: історія вивчення

Гігрофор модриновий був вперше описаний відомим угорським вченим Каролем Кальхбреннером в 1893 році як Hygrophorus lucorum. Ця таксономічна прив'язка вважається досить спірною, однак жоден учений поки не запропонував їй гідної альтернативи. Крім того, у цього грибочка є ще і два природних гібрида:

• Hygrophorus lucorum f. amathysteus Candusso (1997)
• Hygrophorus lucorum var. Speciosus (Peck) Krieglsteiner (2000).

У деяких джерелах вони згадуються як синоніми або підвиди гігрофора модринового.

Гігрофор модриновий: таємниця імені

Гігрофор - це ім'я досить великого роду пластинчастих грибів, ім'я яких складається з двох грецьких коренів «волога» і «вбирати». Так ці грибочки назвали через густий, в'язкий, блискучий слиз, що покриває їх плодові тіла. А ось «модриновими» їх прозвали завдяки тому, що в природі вони зустрічаються виключно під модринами.

Гігрофор модриновий: виростання

Гігрофор модриновий утворює мікоризу з модриною, причому це єдине дерево, яке має симбіотичні зв'язки з цим грибом. Росте він поодиноко або ж невеликими групами, активно плодоносить з вересня по листопад. При цьому вважати цей гігрофор звичайним грибочком абсолютно не доводиться, тому що в нашій країні він зустрічається вкрай рідко. Та й щільність його зростання в межах всього його ареалу у нього порівняно невелика. Тому зустріти його в лісі - це велика удача, яка посміхається далеко не кожному грибникові.

Природний ареал гігрофора модринового розташовується в Центральній і Східній Європі. Цей гриб росте переважно на вапняних або глинистих ґрунтах, в рівнинних і гірських, хвойних і листяних лісах. А ось на бідних піщаних ґрунтах він практично не зустрічається.

Гігрофор модриновий: застосування

Гігрофор модриновий - це смачний їстівний гриб, який без побоювання можна вживати в їжу. Збирати його слід тільки коли, він буде досить великого розміру, щоб після очищення залишилася достатня кількість його м'ясистої м'якоті. Вся справа в тому, що маленькі плодові тіла дуже складно очистити від слизу, бруду і хвої, та й вихід вони мають зовсім невеликий.

Обробляти цей гриб слід виключно в свіжому вигляді, так як для сушки він абсолютно не підходить. Перед додаванням його в уже готову страву, досвідчені кулінари рекомендують проварити його в підсоленій воді протягом 5 хвилин, злити воду і промити його від виділеного слизу.