Хрящ-молочник гірчак

Хрящ-молочник гірчак - невеликий, їстівний (в західній літературі згадується як неїстівний), пластинчастий гриб сімейства Сироїжкові, з дуже тонкою, крихкою, гіркою м'якоттю. Це один з найпоширеніших грибочків в нашій країні, тому знайти його не складе ніяких труднощів.

Хрящ-молочник гірчак: особливості будови

Хрящ-молочник гірчак - це пластинчастий гриб, середнього розміру, заввишки близько 7 см і діаметром шапки до 10см. Шапка молодого грибочка має красиву дзвіночкову форму, проте з віком розпрямляється, стає плоскою, з трохи втиснутим центром і тонкими, підігнутими всередину краями. Якщо придивитися, то можна побачити, що в поглибленні є маленький, практично непомітний горбок.

Верхня частина плодового тіла покрита тонкою, блискучою, бархатистою опушеною шкіркою, яка в сиру погоду покривається захисним слизом. Вона має коричнево-червоне забарвлення і практично невіддільна від ламкої, щільної м'якоті, пофарбованої в той же колір, що і шкірка. М'якоть при надломі виділяє їдкий молочний сік і видає тонкий перцевий аромат, однак при цьому свій колір не змінює.

Спороносний шар пластинчастий, з тонкими, ламкими, частими пластинками. Захисне покривало відсутнє. Спори білі, овальної форми, з сітчастою поверхнею.

Ніжка тонка, висока, червона, циліндричної форми, з невеликим потовщенням біля основи. Вона має ніжну, бархатисту, матову поверхню і покрита тонким, білястим опушенням.

Хрящ-молочник гірчак: історичні факти

У давнину цей гриб був дуже популярним, так як знайти його не становило ніякої праці, а при правильній обробці зберігати його можна було практично цілий рік. Звичайно ж ні про який делікатний смак мови не могло бути, однак під час посту він був практично єдиним джерелом білка, необхідного для нормального росту і розвитку людини.

Гриб був вперше описаний італійським мікологом Джованні Антоніо Скополія як Agaricus rufus. У 1838 році Еліас Магнус Фрис, батько сучасної мікології, в своїй роботі «Epicrisis Systematis Mycologici» помістив його в окремий рід Lactarius.

Хрящ-молочник гірчак: назва

Наукова назва роду Lactarius має давньогрецькі корені і перекладається дослівно як "хрящ-молочник". Таке ім'я гриб отримав через білий, тягучий сік, який виділяється з його м'якоті при надломі. Видове ж ім'я в перекладі означає "лисячий", що вказує на червонувато-коричневе забарвлення шапки цього гриба.

У народі цей гриб називають "гірчак" через характерний, неприємний смак його м'якоті.

Хрящ-молочник гірчак: двійники

Хрящ-молочник гірчак - це типовий представник роду Хрящ-молочник, тому зовсім не дивно, що він схожий на інші хрящ-молочники. На щастя, всі вони є їстівними (або умовно-їстівними), тому помилка у виборі не стане фатальною. Головною відмінністю від інших представників роду є те, що його м'якоть при розрізі свій колір не змінює.

Хрящ-молочник гірчак: природний ареал зростання

Природний ареал знаходиться на території Північної півкулі. Він утворює мікоризу з хвойними деревами, грабом, буком і березою, тому його найчастіше можна зустріти в хвойних і змішаних лісах. Росте переважно на багатих, поживних, кислих ґрунтах, в місцях з хорошим освітленням.

Як і де застосовують хрящ-молочник гірчак

Хрящ-молочник гірчак - це не дуже цінний їстівний гриб, який часто солять або маринують на зиму. Перед засоленням його обов'язково проварюють протягом 15-20 хвилин, а відвар виливають.

Використовують і в народній медицині - в його склад входить активна речовина, яка згубно діє на мікроорганізми, такі як золотистий стафілокок, синьогнійна паличка та сінна паличка. Тому на основі цього гриба виготовляють деякі види антибіотиків.

Хрящ-молочник гірчак - це унікальний гриб, який вбирає в себе з повітря радіоактивний цезій та інші отруйні речовини. Тому для біологів цей грибочок є своєрідним індикатором чистоти повітря і ґрунту.