Кіноа

Кіноа – це дуже незвичайна трав'яниста рослина сімейства Амарантових, яка вважається псевдозлаковою (псевдозерновою) культурою. Ще кілька десятиліть тому воно вважалося звичайним бур'яном, однак у наші дні вживання насіння цього екзоту стало надзвичайно модним заняттям. Та й багато екологів говорять про нього як про природного замінника хліба, який у майбутньому врятує світ від голоду.

Кіноа: ботанічна характеристика

Кіноа - це велика дводольна однорічна рослина, висотою близько 1-2 метрів. Стебло товсте, одеревіючий, простий або слаборозгалужений, прямостоячий, зеленого, червоного або пурпурного кольору.

Великі, широкі, лопатеві, ромбоподібні або еліптичні листи розташовуються в черговому порядку. Вони мають короткий, тонкий черешок, сітчасте жилкування, гостру вершину, звужену основу та розрізний край. Листова пластина жорстка, груба, з рельєфними жилками, вкрита густим, коротким залізистим опушенням. Забарвлення листя зазвичай відповідає забарвленню стебла і може бути пурпурним, червоним або зеленим.

У період цвітіння на кіноа з'являються дрібні, одностатеві або обох статей, неповні квіти, зібрані в довгі, тонкі, верхівкові або пазушні, хуртовинні суцвіття. Вони буквально обвивають верхню частину стебла і складаються з центральної та клубочкоподібної осі. Квітка дрібна, сидяча, непоказна, червоного або зеленого кольору. Він складається з 5 чашолистків, 5 пильовиків і верхнього зав'язі. Завдяки незвичайній будові квітів, вони можуть самозапилятися або формувати плід після перехресного запилення. Що примітно, під час цвітіння рослина виділяє особливу леткуючу речовину беталаїн, яка приваблює комах-запилювачів, прискорюючи таким чином саме запилення.

Плоди кіноа - це невеликі, ниркоподібні фрукти, довжиною близько 2мм, пофарбовані в білий, зелений, червоний або чорний колір

Коренева система потужна, стрижнеподібна, з потужним, довгим, сильнорозгалуженим центральним коренем.

Кіноа: історія культивування

Кіноа – це досить давня культура, яку вживали ще древні інки. Причина такої популярності досить банальна – ця рослина чудово переносить значні перепади добових температур у гірській місцевості, не боїться тривалої посухи та чудово росте на бідних, засолених ґрунтах. Та й особливого догляду за ним не потрібно – достатньо посадити та вчасно врожай зібрати

Ботаніки поділяють 4 періоди розвитку кіноа

•    Доісторичні часи, коли і сформувалася ця культура під впливом природних мутацій.
•    Палеоамериканський період, коли рослина була введена в культуру стародавніми інками та широко культивувалася на схилах Анд.
•    Іспанська експансія - час, після відкриття Америки, коли кіноа була завезена в Європу, а звідти поширилася на всій земній кулі. При цьому вирощували її переважно як декоративну рослину.

   Сучасна культура споживання цього псевдозлаку на хвилі повернення до витоків.

У наші дні кіноа стала своєрідним символом правильного природного харчування, яке дозволяє не лише підтримувати здоров'я людини, а й сприяє збереженню природних ресурсів. Дивно, але в цих маленьких зернятках зберігається величезний запас рослинного білка та клітковини, які сприяють швидкому насиченню організму та прискорюють метаболічні процеси. Разом з тим, їжа на основі кіноа не містить великої кількості вуглеводів і не відкладається в організмі як підшкірний або внутрішній жир.

У наші дні популярність кіноа настільки висока, що Генеральна Асамблея ООН присвятила 2013 саме цій культурі.

Кіноа: етимологія

Назва «кіноа» має індіанське коріння і перекладається з мови індіанців кечуа як «хліб». У російській мові цю траву часто називають «лободою», «рисовою лободою» або «кінвою».

Наукова назва роду Chenopodium має давньогрецьке коріння і складається з двох слів «гуска» та «лапа». Таке незвичайне ім'я кіноа отримала через характерну схожість форми свого листя з гусячою лапою.

Кіноа: де росте

Природний ареал зростання кіноа знаходиться на території Північної та Південної Америки. У дикому вигляді вона й досі зростає на гірських луках, на плато та в долинах Анд, на висоті до 2000 метрів. Часто вона зустрічається бідних, часто засолених ґрунтах та кам'янистих, непридатних для вирощування інших сільськогосподарських культур ґрунтах.

У культурі кіноа широко вирощується не лише на невеликих чилійських та перуанських фермах, а й на плантаціях у понад 70 країнах світу. Всього за останні 10 років потреба в насінні цієї рослини збільшилася приблизно в 20 разів, а їх ціна зросла приблизно втричі.

Кіноа: незвичайні факти

Кіноа набула досить важливого значення в єврейській культурі. Вся справа в тому, що перед святом Пейсах правовірні євреї не можуть вживати хліб з так званого «квасного зерна». Однак вони змогли обійти цю заборону за допомогою кіноа, яка є фруктом. Тому ще в 2003 році їжа з цієї рослини є кошерною і її можна вживати в їжу під час навіть найсуворіших постів.

Кіноа: використання

Кіноа - це велика однорічна рослина, з дуже цінним їстівним насінням. Вони мають досить нейтральний смак і аромат, тому їх часто використовують найрізноманітніших страв. Наприклад, стиглі, сухі зерна перемелюють муку і роблять з неї десерти, макарони, хліб та інші хлібобулочні вироби. Відварену крупу використовують як гарнір, а також додають у салати і перші страви. А ще з насіння добувають рослинну олію, яка має горіховий аромат і досить пікантний смак