Ксантоцерас

Цінителі яскраво квітучих рослин однозначно знають, як виглядає чекалкін горіх або ксантоцерас. Він сподобається навіть людям з найвишуканішим смаком. Його великі суцвіття красиво виглядають в одиничних і великих композиціях з іншими рослинами. Особливо органічно дерево виглядає на гірських ландшафтах.

Незважаючи на свою декоративність, в садах і на клумбах рослина зустрічається нечасто. Чи то через свої розміри, чи погана поширеність на нашій території. Хоча назвати дерево примхливим не можна, але наші садівники його практично не вирощують. Що таке ксантоцерас, як вирощується, де росте і звідки завезений в наші краї?

Ботанічний опис

Ксантоцерас - це листопадне дерево, іноді чагарник з декількома стовбурами, в висоту досягає до 8 м. В культурі зазвичай не перевищує 4 м. Ствол рослини, як правило, незвично зігнутий. Крона формується у вигляді піраміди. Листя складається з декількох маленьких і за формою нагадує горобинове. Однак розмір його значно більший. При середній довжині в 30 см на довгій ніжці розташовується до 15-20 невеликих зморшкуватих листочків блідого або темного зеленого кольору.

Головна особливість дерева - це густе і красиве цвітіння, яке починається в травні. Кисті складаються з безлічі великих білих бутончиків з червоною або жовтою серединкою. У діаметрі одна квітка може досягати до 5 см.

По завершенню періоду цвітіння на гілках утворюються невеликі насіннєві коробки блідого зеленого кольору, що досягають в діаметрі до 8 см. Усередині них визріває майбутній посівний матеріал. Виглядають насінини як невеликі ядра горіха, чимось схожі на фундук. Одна коробка вміщує від 5 до 15 таких зерен. Після повного визрівання, що припадає на серпень, верхня шкірка розкривається на три пелюстки і насіння висипається в землю.

Родина і територія поширення

Зараз немає практично жодної країни на планеті, де б не ріс цей химерний чагарник. Виняток - тільки країни з постійним сніговим покривом і сильними морозами. Але так було не завжди. Спочатку дерево росло тільки на території Кореї, Монголії та Китаю. До Європи рослина вперше потрапила в кінці 19 століття.

Незважаючи на те, що рослина практично невибаглива, в рідній Азії вона зустрічається в основному на гірських схилах і в кам'янистій місцевості.

Історія

До 30-х років 19 століття про таку химерну рослину було практично нічого невідомо. Про поширення і мови не йшло. На території Російської Імперії вперше про нього дізналися лише в 1833 році, коли в своїх роботах його описав А. фон Бунге. Тоді дерево стало популярним.

Європа дізналася про культуру ще пізніше, лише в 1868 році. Тоді дослідник і ботанік направив в Париж перші кілька саджанців і насіння рослини з Китаю. Їх висадили в місцевому ботанічному саду. Крім цього в 90-х роках 19 століття докладний ботанічний опис склав А. Девід.

Чому так назвали рослину

Неважко здогадатися чому рослина так називається. Її плоди, що нагадують горіх неможливо залишити без уваги. Іноді до імені додають ще приставку «горобинолистний», що позначає форму листа.

Друга назва дерева - ксантоцерас. У перекладі воно означає «жовтий кіготь» через характерні лусочки, розташовані під суцвіттями.

Цікаві факти та застосування

Примітно, але мало хто знає, що насіння рослини повністю придатне для вживання в їжу. Особливо люблять його гризуни. В одному горішку міститься велика кількість жирів, вітамінів, білків і складних вуглеводів.

Застосовують рослину, як правило, в декоративному садівництві. Ефектно вона виглядає як в композиціях, так і окремо.

Сама по собі рослина невибаглива, але є одна напасть, яка здатна повністю знищити величезну рослину. Це кораловий грибок. З'явитися він може навіть в жарку пору, коли відімре один з пагонів. Лікуванню не піддається і швидко знищує чагарник.