Куфея

Куфея - невелика, однорічна або багаторічна трав'яниста рослина, напівчагарник або чагарник сімейства Плакунові, з красивими великими квітами, яскравим, зеленим листям і невеликим, багатим на олію насінням. 

Куфея: ботанічний опис

Куфея - невисока (близько 1 метра у висоту), однорічна або багаторічна, трав'яниста рослина, чагарник або напівчагарник, з липкими, розгалуженими, що спадають, сланкими або прямостоячими стеблами. Залежно від виду квітки, її пагони можуть бути дерев'яними, голими або опушеними. 

Невеликі, прості, ланцетоподібні або лінійно-ланцетоподібні, гладкі шкірясті листя розташовуються в супротивному порядку. Вони мають короткий черешок, явно виражену центральну жилку, гостру вершину, цілісний край і округлу основу. Листова пластина забарвлена ​​в насичений, темно-зелений колір. Також серед представників цього роду досить часто зустрічаються екземпляри і з строкатими листочками. 

В період цвітіння на рослині з'являються невеликі, двостатеві, трубчасті квіти, розташовані поодиноко в пазухах листків на вершині однорічних пагонів. Віночок складається з довгастих, червоних, білих або фіолетових пелюсток, спаяних в довгу трубочку. Серед куфей також досить часто зустрічаються рослини з квітами, у яких кінчик трубочки забарвлений в більш яскравий, контрастний колір. Період цвітіння - з початку червня до початку вересня. 

Після запилення на рослині починають формуватися плоди - невеликі, сухі, багатонасінні коробочки з дрібним, округлим насінням всередині. 

Коренева система потужна, стрижнеподібна, з товстим, міцним, сильно розгалуженим центральним коренем.

Куфея: історія і особливості назви

Куфея була завезена до Європи іспанськими конкістадорами з Нового Світу ще на початку 17 століття. Ця рослина відрізнялася досить-таки привабливим зовнішнім виглядом і абсолютною невибагливістю у догляді, тому зовсім не дивно, що вона відразу ж сподобалася європейським садівникам і селекціонерам.

Перший опис куфеї зробив відомий британський вчений-ботанік Карл Лінней у 1753 році. Саме він і назвав рослину «Куфея», що в перекладі з давньогрецької мови означає «кривий». Таке незвичайне ім'я ця квітка отримала через трохи зігнуту форму своїх плодів.

У народі куфею часто називають «сигарою» або «сигаретною квіткою». І це зовсім не дивно, адже її тонкі, трубчасті квіточки дійсно нагадують тонкі, довгі сигари.

Куфея: де зростає

Природний ареал куфеї перебуває на території Центральної Америки. У дикому вигляді ця рослина і донині досить-таки часто зустрічається на сухих луках і галявинах, на берегах річок і озер і в чагарниках в Мексиці, Гватемалі, а також на острові Ямайка.

У культурі куфея вирощується практично повсюдно на всій земній кулі, як дуже цінна, декоративна і олійна рослина.

Куфея: застосування

Куфея - невелика, компактна, вічнозелена рослина, з тонкими, трохи липкими пагонами, густою, темно-зеленою кроною і яскравими, довгими квітами-трубочками. У південних регіонах нашої країни цей чагарник досить часто використовують для озеленення парків, скверів та присадибних ділянок в якості садового багаторічника. А ось в областях з більш суворим кліматом і частими перепадами температур його вирощують переважно як однорічну культуру.

Деревні форми куфеї найчастіше використовують для створення живоплотів, бордюрів і чагарникових груп на ділянці, тоді як трав'янисті види культивують як ампельні рослини для озеленення та прикраси відкритих балконів, терас і альтанок. Вирощують її і як кімнатну багаторічну рослину.

Насіння куфеї часто використовують для отримання рослинної олії, багатої на жирні кислоти. Вона особливо цінується через високий вміст лаврової кислоти - особливої ​​речовини, без якої не можна обійтися при виробництві шампуню.