Маслюк жовтуватий

Маслюки жовтуваті в природі зустрічаються грибникам рідко, переважно через те, що плодоношення у них не рясне. Для того щоб зібрати ці гриби, необхідно знати, де їх шукати і як вони виглядають.

Опис маслюка жовтуватого

Маслюк жовтуватий віднесений до однойменного роду і сімейства Suillaceae. У нього характерний зовнішній вигляд, який відрізняє його від інших різновидів маслюків. Шапка формується у вигляді опуклого конуса. А пізніше розкривається і стає схожою на подушку. У деяких екземплярів по центру утворюється невелика вм'ятина.

Колір у верхній частині гриба жовтуватий, іноді з коричневими і помаранчевими відтінками. За розміром шапка невелика, досягає діаметра 3-6 см. Хоча іноді трапляються і більші екземпляри з верхньою частиною 10 см в діаметрі. Шкірочка на шапці слизька, відділяється легко.

Гіменофор у вигляді трубочок. У молодих грибів вони пофарбовані в жовтий колір, у зрілих - в коричневий.

Ніжка невисока, до 3 см у висоту. Вона прикрашена товстим желатиноподібним кільцем, яке з'єднане покривалом, що прикриває спороносний шар. Ближче до верхівки, до кільця, ніжка пофарбована в білий, біля основи вона жовта.

Нутрощі у гриба білі, іноді можуть набувати жовтуватий відтінок. Вони характеризуються щільністю, м'ясистістю.

Смак у гриба неяскраво виражений. Шкірка у нього неїстівна, може викликати небажані реакції з боку травної системи: нудота, діарея. Перед приготуванням її потрібно видалити з гриба. Через цю особливість маслюк жовтуватий віднесений до умовно-їстівної категорії. Запах у м'якоті - типовий для маслюків, трохи смолистий.

Походження назви та синоніми маслюка жовтуватого

Маслюки назвали так через характерне маслянисте покриття верхньої частини. Жовтуватий вид отримав назву за кольором шапки. У народі його іноді називають болотним (через любов до високої вологості). В Європі та Америці його прозвали Слизька Джилл.

У науковій літературі для опису гриба використовують латинську назву Suillus salmonicolor. Іноді можна зустріти його під синонімом Boletus salmonicolor. Саме під цим ім'ям маслюк жовтуватий був вперше описаний в 1874 році американським мікологом Чарльзом Крістофером Фростом. Вчений склав опис на основі зібраних зразків в північно-східному регіоні Нова Англія (США).

Місця зростання і час збору маслюка жовтуватого

Жовтуваті маслюки теплолюбні, тому їх можна зустріти тільки в певних місцях - на піщаних ґрунтах. Найчастіше вони трапляються в добре прогріваних сонцем лісах, де переважають сосни - з цим деревом гриби утворюють мікоризу. Природний ареал зростання - країни Європи, регіони середньої смуги Росії, Східна і Західна Сибір, Північна і Центральна Америка, Азія, Північна Африка, Австралія.

Гриби можуть рости як в поодинці, так і великими колоніями. Плодоношення у них починається в кінці весни, а закінчується в листопаді. Найбільше грибів можна знайти після проливних дощів. Для вживання в їжу збирати краще молоді екземпляри з шапками розміром до 5 см, оскільки старі часто виявляються зіпсованими хробаками.

Схожі гриби

Жовтуватий маслюк можна сплутати з декількома спорідненими видами. Так, він має зовнішню схожість з жовто-бурим різновидом. Однак м'якоть у цього гриба при розрізанні синіє. Синява проявляється і в гіменофорі, якщо на нього натиснути. У зрілих екземплярів на поверхні шапки є лусочки, в кольорі з'являються червоні, бурі тони. Сам гриб більший, ніж представники жовтуватого виду.

Також жовтуватий маслюк нерідко плутають з сибірським видом. Але у цього різновиду немає маслянистого кільця і ​​залишків покривала після дозрівання гриба. Він мікорізує з кедровими соснами.

Слід зазначити, що жовтуватий маслюк схожий тільки на їстівні види. Отруйних двійників у нього немає.

Використання в кулінарії маслюка жовтуватого

Після видалення шкірки з шапки і ретельного промивання жовтуватий маслюк можна використовувати для приготування різних страв, в тому числі смажених і варених. Цей гриб підходить для сушки, маринування, соління, додавання в салати і в випічку. Щоб мати можливість вживати його в зимовий час, можна вдатися до заморожування.