Морквяна муха

Морквяна муха - членистонога двокрила комаха сімейства мух-псілід. Це частий шкідник, який вражає відомий всім помаранчевий овоч - моркву, а також інші рослини, які мають яскраво виражений кореневий плід, як правило, це селера, пастернак і петрушка. Його личинки поїдають овоч зсередини, прокладаючи цілі лабіринти вузьких ходів. Цікаво, що якщо заздалегідь не подбати про свої посадки, в сезон вживати заходів може бути вже пізно. Як же виглядає морквяна муха, чим особлива, як розмножується, які форми розвитку має і як з нею боротися?

Опис зовнішнього вигляду морквяної мухи

Доросла особина шкідника або, так зване імаго, має овальне тільце довжиною від 4 до 5 мм. Забарвлення чорне з помітним глянцевим блиском. Тільце покрите м'яким білястим ворсом. Голова мухи має жовтувато-бурий окрас, симетрично з боків розташовані два округлих світло-коричневих ока. Комаха має три пари тонких, сегментованих лап світлого жовтого кольору. Крила прозорі з легким коричневим відтінком, мають добре помітні прожилки. Вони щільно прилягають до тіла та за довжиною є більше черевця. Яйця морквяної мухи овальної форми, в діаметрі не перевищують 1-2 мм, мають кремово-білий окрас з явно вираженим глянцевим блиском.

Личинки, які поїдають коренеплоди, невеликі, в довжину рідко перевищують 7 мм. Мають видовжену, злегка сегментовану форму, передній край загострений. Забарвлення личинки - жовтувато-біле, поверхня злегка блискуча.

Лялечки шкідника щільні, світлого коричневого кольору, зовні добре сегментовані, в довжину до 5 мм при середньому діаметрі від 0,9 до 1,5 мм.

Стадії розвитку і розмноження морквяної мухи

Перші дорослі особини морквяної мухи з'являються вже на початку травня. Припиняється їх виліт разом з тим, коли відцвітає чорноплідна горобина. Уже через два тижні після вильоту, самки шкідника починають активно відкладати яйця поруч з основою коренеплоду. Найбільш активно комахи роблять відкладення у вологу теплу погоду. У цей період їх продуктивність може досягати до 120 яєць на день. Продуктивність також залежить і від якості харчування самок.

Велику роль погодні умови грають і для розвитку яєць. Під час сильної засухи більша частина з них не виживає, для активного розвитку потрібна висока вологість. При сприятливих умовах личинки з'являються через 5-7 днів, якщо температура повітря опускається нижче 20 ˚С, то на розвиток потрібно до 15 днів. Близьке розташування яєць до коренеплоду допомагає молодим личинкам швидко пробратися у овоч, де вони здатні харчуватися протягом цілого місяця.

Друге покоління дорослих комах з'являється ближче до середини літа, а їх виліт і кладка яєць триває до його закінчення. Частина з личинок другого покоління і йде в землю на глибину до 80 см, де лялькується і переживає холоди. А з настанням нового сезону з цих пупаріїв і з'являється нова генерація дорослих особин.

Ареал проживання морквяної мухи

Морквяна муха воліє райони з вологим і теплим кліматом. Часто поселяється в областях наближених до моря або прісноводних водойм. Поширена по території, практично, всієї Європи і, частково, Азії.

У сезон дорослі особини воліють здійснювати виліт в ранковий час, поки сонце знаходиться не в зеніті і ввечері, після його заходу. Обідній час комахи перечікують в тінистих місцях під кроною дерев або кущів.

Які рослини пошкоджує, ознаки пошкодження

Незважаючи на те, що назва комахи саме натякає на її улюблений овоч, знайти її можна не тільки в посадках моркви. Дуже часто личинки морквяної мухи ушкоджують посадки селери і навіть петрушки.

Розпізнати рослини, які облюбувала комаха, можна ще до викопування. Як правило, їх листя набувають легкого фіолетового відтінку. Уже після збору врожаю можна виявити, що овочі, в яких оселилася личинка морквяної мухи, мають на своїй поверхні тріщини, невеликі отвори і почорніння. При розрізі можна виявити безліч ходів, перетяжок і здерев'янілу серцевину. Такі плоди потрібно відразу утилізувати і не відправляти на зберігання з непошкодженими. Це пояснюється тим, що личинки, що потрапляють в сховище, заляльковуються значно пізніше і встигають ще кілька разів перебратися з одного коренеплоду в інший, тим самим пошкоджуючи урожай.

Способи боротьби з морквяною мухою

Існує кілька методів боротьби зі шкідливою комахою: хімічні, народні, агротехнічні способи і посадка сортів рослин, стійких до пошкоджень мухою.

Хімічні способи боротьби. Це крайній захід в боротьбі з шкідниками, оскільки синтетичні препарати мають властивість накопичуватися в плодах. Краще до нього вдаватися тільки у разі, якщо іншими методами домогтися збереження врожаю не вдалося. Обробляти грядки інсектицидами можна в період активного вильоту мухи - навесні і в середині літа. Допоможуть такі препарати «Децис», «Актара», «Аверс». Проти ґрунтових шкідників можна застосовувати «Мухоїд» і «Базудін».

Агротехнічні заходи. Перше і найголовніше правило - це дотримання сівозміни. Зонтичні рослини найбільш схильні до пошкоджень шкідниками, якщо ростуть кілька років на одному і тому ж місці.

Крім цього рекомендується поруч з грядками овочевих культур, які пошкоджує морквяна муха, висаджувати цибулю. Її запах відлякує комах.

Допомагає також розпушування і мульчування ґрунту торфом. По закінченню сезону рекомендовано скопувати ділянку і вносити інсектициди.

Народні методи боротьби. Часто, рецепти, що збереглися від наших бабусь - найдієвіші. Це стосується як лікування людських хвороб, так і догляду за рослинами. У боротьбі з морквяною мухою добре допомагає посипання грядок пилом тютюну або порошком гірчиці. Таку процедуру необхідно проводити у період відкладання яєць.

Добре допомагає обробка посадок настоями цибулі, часнику або помідорового бадилля. Їх запах відлякує комах.

Останнім часом не стоїть на місці і робота селекціонерів. Вони вивели цілий ряд різних сортів моркви, які відрізняються стійкістю до ураження небажаним шкідником. Причина тому - високий вміст цукрів і каротину і низький - хлорогенової кислоти. У першому випадку, такий коренеплід буде менш поживний для личинок, а в другому - непривабливий для дорослих особин. Такими властивостями володіють сорти: «Нантська 4», «Флакке», «Перфекція», «Вітамінна 6» і «Олімпус».