Цейлонська кішка

Цейлонська кішка - це досить рідкісна порода, з граціозним тілом і вельми оригінальним забарвленням. Це єдина порода в світі виведена на території Італії. 

Цейлонська кішка: біологічні особливості виду 

Цейлонська кішка - це невелика, короткошерста кішечка, вагою 2.5-4кг, з тонкими, але міцними , витонченими кістками і струнким, атлетично складеним тілом. Мускулатура розвинена досить-таки добре, але м'язовий рельєф практично непомітний під тонкою шкірою. Вона має глибокі, добре розвинуті груди, круглі ребра, рівну, тонку спину, тонку, довгу шию, округлий живіт і закруглений, але не занадто масивний круп. Кінцівки тонкі, довгі, широко поставлені, з мініатюрними округлими лапами і м'якими подушечками. Хвіст товстий, довгий, циліндричний, дуже рухливий. У збудженому стані він розташовується практично перпендикулярно до тіла, проте більшу частину часу він граціозно опущений вниз. 

Голова округла, маленька, з широкою потилицею і явним переходом від пласкуватого чола до трохи витягнутої вперед, широкої морди. Перенісся має невеликий горбочок і закінчується маленьким, чорним, трикутним носом. Цейлонська кішка має чіткі, рельєфні вилиці, добре розвинене підборіддя і нижню щелепу, великі, трикутні, високо посаджені вуха, із закругленими кінчиками і тонкі, добре притиснуті щоки. Очі великі, округло-мигдалеподібної форми, широко розставлені, жовтого, коричневого або зеленого кольору. 

Тонка, дуже ніжна шкіра цейлонської кішки покрита короткою, м'якою, шовковистою шерстю, з невеликим, але надзвичайно густим підшерстям. Забарвлення у цієї кішки варіюється від золотого до сріблясто-сірого кольору, з досить рідкісним ефектом тіккінга (смугасте забарвлення кожного волоска). На спині, лапах і хвості присутній малюнок таббі. Іноді цейлонські кішки можуть мати червонувате або блакитне забарвлення, без тіккірування, проте це швидше виняток з правил.

Історія виникнення породи 

Цейлонська кішка була виведена на території Італії, однак її справжньою батьківщиною є Шрі-Ланка (стара назва Цейлон). Саме там у 1984 році її виявив італійський мандрівник, ветеринар і просто пристрасний любитель кішок Паоло Пелегатта. Його зацікавила не тільки сама кішка, але і незвичайний малюнок у вигляді кобри на її мордочці. Місцеві жителі вважали, що цю тварину так було відзначено самим Буддою і завдяки цьому вона приносить удачу. Заінтригований Паоло вирішив привезти кішку на свою батьківщину, в Італію, і зробити на її основі нову, еталонну породу. Йому знадобилася група ентузіастів-фелінологів і 4 роки наполегливої ​​праці, щоб отримати першу "стандартну" кішечку, яка і стала основою нової породи. Своє офіційне визнання і власну племінну книгу цейлонська кішка отримала у 1993 році, разом із схвальним висновком від Всесвітньої організації кішок (WCF). 

Цейлонська кішка - це молода, досить рідкісна порода, тому в багатьох країнах ( в тому числі і в нашій) про неї практично нічого не знають. Однак вона вважається вкрай перспективною, тому пік її популярності ще попереду. 

Цейлонська кішка: всі грані характеру 

Цейлонська кішка відрізняється досить спокійним, врівноваженим характером. Вона досить терпляча і до маленьких дітей відноситься трохи поблажливо. Вона просто обожнює з ними грати, причому ініціатором ігор є саме вона. А ще вона досить терпляче відноситься до невеликих дитячих пустощів, таких як утискання і тягання за хвіст. 

Максимально толерантно цейлонська кішка відноситься і до інших домашніх вихованців. Вона прекрасно може уживатися в одному будинку з птахами і гризунами, проте для цього їй необхідна рання соціалізація. 

До хазяїна цейлонська кішка ставиться з великою любов'ю і розумінням. Вона чуйно відчуває зміну його настрою і не буде його турбувати, якщо він не налаштований на ігри. 

Ця кішка надзвичайно активна, і дуже любить бігати і стрибати. Тому багато кошатників рекомендують відразу ж після придбання цієї красуні, прибрати всі крихкі речі якнайдалі.

Цейлонська кішка: основні нюанси догляду та утримання

Цейлонські кішки надзвичайно активні, тому їх обов'язково потрібно вигулювати, або ж присвячувати хоча б 1 годину на день активним іграм. Якщо з якихось причин це зробити неможливо, то потрібно забезпечити тварині домашній атракціон для виплескування енергії. Це можуть бути різні стійки і драбинки для лазіння.

Шерсть у цієї кішки коротка, але м'яка, тому вичісувати її доведеться обов'язково. Причому робити це потрібно кожні 7-10 днів за допомогою великої, не надто жорсткої щітки. Обов'язковими процедурами є також чищення вух, зубів і промивання очей, які потрібно робити 3-4 рази на місяць. До гігієни цієї кішки відноситься і стрижка пазурів, яку слід проводити кожні 10-14 днів.

Цейлонська кішка: важливі рекомендації

Головним недоліком цієї породи може стати надмірна активність і допитливість цих кішечок. Зазвичай вони схожі на ураган, який зносить все на своєму шляху. Тому дуже важливо давати вихід цій кипучій енергії і регулярно затівати з вихованцем активні ігри. Або ж просто завести йому друга або подружку, щоб вони могли весело грати разом.

Цейлонські кішки мають маленький носик, тому вкрай погано переносять навіть невелику застуду. Тому необхідно регулярно його чистити і берегти свого вихованця від протягів.