Циперус

Циперус - величний водний представник сімейства осокових. Рослини легко культивуються і підходять для середніх і великих водойм, особливо в теплих кліматичних умовах. Невеликі скупчення можуть досягати висоти до 3 м. Широке поширення трав'яної рослини обумовлене її здатністю пристосовуватися до широкого діапазону типів ґрунтів, висот, температур, pH ґрунту і рівня вологості. 

Опис циперуса 

Найбільш помітною особливістю рослини є її яскраво-зелені гладкі округлі квітучі стебла, товщина яких до 40 мм в основі і може досягати 3 м в ідеальних умовах. Кожне з них увінчане щільним скупченням тонких, густо-зелених, блискучих стебел. Промені численні, ниткоподібні, завдовжки 10-45 см, кожен оточений біля основи вузькою коричневою циліндричною оболонкою довжиною до 3 см. Вторинні парасольки 3-5-променеві, підтримуються вузькими витягнутими приквітками. Колос довжиною 1-2 см, шириною 6-10 мм. Колоски довжиною 6-10 мм, шириною 1 мм, 6-16-квіткові. Стебла подовжуються з віком і витончено згинаються вниз під власною вагою, в результаті чого гроно набуває майже сферичної форми. 

Стебла трикутні в поперечному перерізі, головні стебла увінчані дротяними голівками з блискучих зелених стебел, що утворюють квітучі голівки. Розмножується розподілом деревних кореневищ біля основи згустків. Як і у більшості осок, запилення здійснюється вітром, а не комахами, а зрілі плоди після вивільнення розподіляються вітром і водою.

Протягом літа ці стебла несуть маленькі коричневі колоски (групи квітів), і в кінцевому підсумку численні крихітні темно-коричневі плоди несуть в пазухах бульб (крихітні лусочки). Стебла пов'язані між собою міцними горизонтальними кореневищами, які повзуть вздовж субстрату під водою і закріплюються численним корінням. 

Молоді частини кореневища покриті червоно-коричневими, трикутними лусочками, які також покривають основу стебел і являють собою зменшене листя. 

Тому неправильно описувати рослини як безлисті. Подібні коричнево-паперові структури (так звані приквітки) зустрічаються на верхівках стебел нижче скупчень тонких стебел.

Навколишнє середовище і особливості циперуса

У своєму природному середовищі існування Cyperus зустрічається у великих, щільних популяціях, часто вистилає водойми, наприклад, в болотах. Квітучі головки папіруса з «пуховим відливом» є ідеальними місцями гніздування для багатьох видів птахів.

Cyperus зростає на повному сонці, у вологих болотах і на краях озер по всій Африці, на Мадагаскарі і в країнах Середземномор'я . У південній частині Африки рослинність обмежена низькими висотами, теплішими районами Намібії, Ботсвани, Лімпопо, Мпумаланги і Квазулу-Натала.

Кімнатні рослини Cyperus Papyrus і Cyperus Alternifolius широко відомі як трава парасольки, папірус парасольки, осока парасольки або пальма парасольки.

Назва роду походить від грецького kupeiros, що означає осока, а назва виду походить від використання рослини для виготовлення паперу в Стародавньому Єгипті. Сімейство Cyperaceae (або сімейство осок), до якого належить Cyperus, включає близько 5000 видів по всьому світу, близько 104 родів. У південній частині Африки налічується близько 400 видів у близько 40 родах. Осоки в основному зустрічаються у вологих районах, таких як водно-болотні угіддя, але також зазвичай є складовою частиною лісової рослинності, а деякі є важливими видами фінбоса. Цим рослинам приділяється підвищена увага в зв'язку з їх критичною роллю у водно-болотних екосистемах.

Історія циперуса

Історія папірусної рослини походить від давньоєгипетської культури. Серцевина стебла використовувалася ранніми цивілізаціями (єгиптянами, греками, римлянами) для виготовлення примітивного паперу. Для цієї мети циперус вирощували в дельті Єгипту, Палестині і на півдні Європи.

Були знайдені фрагменти листів папірусу з циперуса, датовані 4600 роком до н. е.

Крім цього, волокнисті зовнішні частини стебла використовувалися в Древньому Єгипті для виготовлення мотузок, корзин, мереж, вітрил, килимків, сандалій і примітивних меблів. Зі стебел робили човни, а висушений рослинний матеріал служив паливом. Деревне кореневище використовувалося для виготовлення посуду і в якості палива, а серцевина вживалася в їжу.

Застосування циперуса

Можна сказати, що цей винахід, виготовляти з циперуса папір - став основою сучасної цивілізації. До цього дня, ексклюзивні папери виготовляються з папірусу за оригінальною технологією.

У південній частині Африки, крохмалисті кореневища і стебла приймають в їжу в сирому або вареному вигляді. Молодими пагонами часто ласує худоба.

Висушені корені, а також стебла використовуються в якості палива. У Бурунді зола згорілих рослин використовувалася в якості рослинної солі.

Cyperus культивується по всьому світу як декоративна рослина, а стебла і суцвіття використовуються в квіткових композиціях.

стебла циперуса або волокна, витягнуті з зовнішніх шарів, служать для виготовлення канатів, для звукоізоляції металевих дахів, а також для будівництва та меблів.

У Габоні стебла сплітають у циновки, які використовуються в якості перегородок в будинку. Після видалення зовнішньої кори їх нарізають на шматочки і сушать, після чого використовують для набивання матраців і подушок. Близько озера Вікторія в Кенії рослина використовується головним чином для виготовлення матів зі стебел, а в Уганді смужки, вирізані з стебел, вплітаються в килими, рибні пастки і лотки.

Корисні властивості

Циперус має широкий спектр лікарських і фармакологічних застосувань. Сік кореневища дається в дозі 25 мл тричі на день протягом 3 днів для лікування закрепів. Кореневища очищаються і розтираються з зеленим імбиром, змішаним з медом, який призначається при дизентерії, шлункових і кишкових розладах. Свіжі бульби наносять на груди як розтирання.

Бульби циперуса містять жир, цукор, камедь, вуглеводи, ефірне масло, білкові речовини, крохмальні волокна і золу. Ефірна олія, що міститься в бульбах рослини від 0,5-0,9%, містить 27 корисних елементів. Вона використовується в парфумерії, миловарінні і кремах. Масло циперуса показало чудову активність по відношенню до грампозитивних бактерій.

Відомо, що циперус широко відомий в східній народній медицині, він має широкий спектр активності в системі кровообігу.

Його приймають для профілактики серцево-судинних захворювань, пов'язаних з тромбоцитами.

Аюрведична і китайська медицина

Рослина згадується в стародавній аюрведичній медицині. Згідно з аюрведою, кореневища володіє терпкими, потогінними, сечогінними, болезаспокійливими, спазмолітичними властивостями. Крім цього їм приписують ароматичні, вітрогінні, проти кашлю, седативні, стимулюючі, глистогінні, тонізуючі та антибактеріальні дії. Аюрведичні лікарі використовували рослину для лікування лихоманки, розладів травної системи, дисменореї та інших захворювань.

Сучасна альтернативна медицина рекомендує використовувати циперус для лікування нудоти, лихоманки і запалення, для зменшення болю, для розслаблення м'язів і багатьох інших розладів.

Цікаві факти

На китайській мові циперус - сянфу або сянфузі. Термін сян означає ароматний і зазвичай застосовується як сильний і приємний ароматизатор в кулінарних спеціях, парфумерії та пахощах. Частинка фу, відноситься до кореневища циперуса, що нагадує травникам коріння аконіту. Найчастіше cyperus згадується як мускатний горіх або пурпурний горіх осоки.

Домашній циперус

Циперус досить легко вирощувати вдома, якщо дотримуватися одного обов'язкового правила - субстрат повинен бути завжди вологим. Влітку краще горщик до половини занурювати у воду. Його можна просто поставити в ємність з водою. Взимку досить часто і рясно поливати.

Циперус зростає і в прохолодних, і в теплих приміщеннях, його можна виносити на балкон.

На літо його можна висаджувати в саду. Найкраще він відчуває себе біля водойми.