Зеленушка

У сухих хвойних або в змішаних лісах нашої країни можна зустріти надзвичайно привабливий гриб, з дуже красивою зеленою, глянсовою шапкою. Це зеленушка - умовно-їстівний гриб сімейства Рядовкові, який вважається одним з найпоширеніших грибочків в Північній півкулі.

Зеленушка: зовнішній вигляд

Зеленушка - це порівняно невеликий гриб роду Трихолома, з щільною, великою (діаметром до 15 см), м'ясистою верхньою частиною. У молодому віці вона має плоско-опуклу форму з явно вираженим центральним горбком, проте з часом трохи розпрямляється і стає розпростертою. Верхня частина шапки покрита досить товстою, що погано відділяється, глянсовою, слизовою, клейкою шкіркою, з дрібнолускатою центральною частиною. Її забарвлення варіюється від оливково-жовтого до жовтувато-зеленого кольору, з більш темним, бурим або темно-коричневим центром.

Спороносний шар (гіменофор) пластинчастого типу, з тонкими, частими, що приросли до ніжки, блідо-зеленими, зеленувато-жовтими або яскраво-зеленими пластинками. Покривало повністю відсутнє, тому на ніжці і на краях шапки немає його обривків. Це дозволяє овальним або еліптичним, безбарвним, напівпрозорим спорам легко розсіюватися навколо гриба.

У зеленушки щільна, умовно їстівна, трохи борошниста м'якоть, без яскраво вираженого смаку. А ось аромат у неї дуже яскравий, характерний, хвойний, але не нав'язливий. У молодого грибочка вона пофарбована в білий колір, проте з часом може трохи жовтіти. На зрізі вона зазвичай не змінює свій колір і рідко уражається черв'яками.

Незважаючи на досить велику шапку, ніжка у цього грибочка дуже коротка (довжиною не більше 4 см), практично захована в землі. Через це часто весь гриб покритий налиплими частинками ґрунту і опалою хвоєю. Ніжка зеленушки має циліндричну форму, з невеликим потовщенням в нижній частині. Вона має зеленувато-жовтий або лимонно-жовтий колір і покрита мініатюрними, подовгуватими, бурими лусочками.

Період активного плодоношення починається в кінці вересня і триває практично до початку серйозних морозів (аж до середини листопада).

Зеленушка: історія вивчення

Зеленушка - це умовно-їстівний гриб, який в стародавні часи часто збирали для засолювання на зиму. Однак на початку 2000-х на пострадянському просторі прокотилася ціла хвиля отруєнь саме цим грибочком. Подальші дослідження показали, що до складу м'якоті зеленушки входить велика кількість отруйних, біологічно активних речовин, які негативно впливають на стан міокарда і згубно діють на роботу нирок. Вживання великої дози таких речовин може привести до інфаркту, серцевої або ниркової недостатності. А ще в її складі є і природні антикоагулянти, які погано впливають на згортання крові і підвищують ризик виникнення серйозних внутрішніх кровотеч. Тому в наші дні розглядається перенесення зеленушки в загін безумовно отруйних грибів.

Походження назви «зеленушка»

Перший науковий опис гриба зробив відомий англійський систематик, «батько ботаніки» Карл Лінней, який відніс його до сімейства Агарикові. В ті часи, в нього входили практично всі їстівні гриби, тому така класифікація не викликала особливих суперечок в науковому світі. Однак уже в 1821 році німецький міколог Пауль Куммер вирішив переглянути статус цього грибочка, і після тривалого вивчення визначив його в окремий вид під назвою «Трихолома». Це ім'я має латинське коріння і дослівно перекладається як «волосатий край».

А ось видова наукова назва гриба повністю відповідає його російському визначенню «зеленушка» і вказує на вельми незвичайний, зеленуватий колір його шапки.

Зеленушка: цікаві факти

Незважаючи на те, що зеленушка досі відноситься до умовно-їстівних грибів і іноді вживається в їжу людиною, вчені помітили, що різні шкідники обходять її стороною. Вони ніколи не відкладають на її поверхню свої личинки і взагалі намагаються обходити її стороною. Це є непрямим свідченням її отруйності і тільки підтверджує мудрість навколишньої нас природи.

Зеленушка: де зустрічається

Природний ареал зеленушки досить-таки великий, так як цей гриб в природних умовах зустрічається практично на всій території Північної півкулі (за винятком тропічних областей). Росте він переважно в сухих, світлих, хвойних або змішаних лісах і утворює ектомікорізу виключно з сосною. Найчастіше він селиться на пухких, піщаних або супіщаних ґрунтах, з високим вмістом гумусу. Дуже часто його найближчою сусідкою стає рядовка сірчана, яка також вважає за краще рости біля хвойних дерев.

Зеленушка: застосування

Зеленушка - це умовно-їстівний гриб, з вельми спірною історією. Колись давно його використовували для засолювання і приготування різних страв. Однак вчені довели, що отруйні речовини в його складі не руйнуються під тривалим впливом солі і високих температур, що робить його потенційно небезпечним. Крім того у цього гриба є і велика кількість вельми отруйних двійників, які перетворюють тихе полювання в справжню російську рулетку. Серед двійників зеленушки хочеться виділити:

• рядовку відокремлену, з гіркою м'якоттю і більш рідкісними білими пластинками;
• рядовку сірчану, з сірувато-жовтою шапкою, більш дрібним розміром і явно вираженим гірким смаком і неприємним сірчаним ароматом;
• рядовку спекотну, з досить неприємним смаком і яскраво вираженим гнильним запахом.

Навіть знання про те, як потрібно обходиться з цими грибами не рятують від випадкових отруєнь, тому під час осінньої прогулянки лісом краще обходити зеленушку стороною.