Фундук

Фундук (ліщина велика, ломбардський горіх) – листопадний чагарник сімейства Березових, який належить до роду Ліщина.

Фундук: ботанічне опис

Фундук – листопадний дерев'янистий чагарник (іноді дерево) заввишки 4-10 метрів. Кора гілок дорослих рослин має попелясто-сіре забарвлення, тоді як молоді пагони – червонувато-зелені.

Велике черешковане просте листя має овальну, округло-серцеподібну, округлу або слаболопатеву форму. Забарвлення листя буває зеленим або червонуватим. Знизу лист світліший, а жилки мають слабке опушення.

Квітки у фундука поділяються на чоловічі та жіночі. Чоловічі квіти ростуть у вигляді сережок довжиною близько 10см, а жіночі зібрані в ниркоподібні суцвіття. Після запилення на рослині формуються плоди – дерев'янисті горіхи із щільним оплоднем. Вони зазвичай бувають довгасто-яйцевидної або циліндричної форми і мають трубчасто-розрізний покрив (плюску). Збирати стиглі плоди можна наприкінці серпня-початку вересня.

Популярні сорти фундуку

Завдяки роботі селекціонерів останнім часом було виведено багато сортів фундука, які відрізняються плодоношенням і стійкістю до захворювань.

Серед них можна виділити:

• "Долинський" - скороплідний високоврожайний сорт, який відрізняється невибагливістю у догляді. Висота дорослої рослини може досягати 45 метрів;
• "Давидівський" - середньостиглий сорт зі смачними горішками без ребер;
• «Боровський» – невибагливий зимостійкий сорт, який можна вирощувати практично у будь-якому куточку нашої країни;
• «Морозівський» – середньостиглий сорт, плоди якого дозрівають у серпні. Він дає високі врожаї горіхів, тому часто вирощується у промислових масштабах;
• «Корончастий» - скоростиглий високоврожайний сорт із смачними солодкуватими горіхами.

Також невибагливістю високою врожайністю можуть похвалитися такі сорти як «Гянжа-фундук», «Ломбардський червоний», «Барселона», «Густав», «Ноттінгемський» та «Євгенія».

Фундук: корисні властивості

У складі фундука багато жирних олій, вітамінів (групи В та Е) та мінералів (залізо, кальцій, цинк, магній, калій, натрій). Завдяки багатому складу всі частини рослини використовують у народній медицині як судинорозширювальний, жарознижувальний та регенеруючий засіб. Також настої з фундука використовують із загального зміцнення організму.

Жирні олії, якими багаті горіхи діють як природні антиоксиданти, які стимулюють імунітет, а також благотворно впливають на еластичність судин, зміцнюючи та очищуючи їх від атеросклеротичних бляшок.

З деревини фундука отримують рідину, за допомогою якої лікують екзему та псоріаз.

Застосування фундука

Смачні та корисні горіхи фундука найчастіше використовують у кулінарії для приготування дивовижних десертів. Їх часто додають у шоколад, цукерки, морозиво, десерти, халву та пасти, а також при виготовленні лікеро-горілчаних виробів. Також з пересмажених горіхів виходить непогана сурогатна кава.

Цінується фундук і в народній медицині. Настоянки, відвари, а також свіжі частини рослини використовують для лікування шкірних захворювань, а також для лікування застуди, атеросклерозу, авітамінозу та гіпертонії. Чай з листя рослини – чудовий сечогінний засіб, який виводить із організму зайві солі.

До косметології використовують масло фундука як живильний догляд за старіючої шкірою, що в'яне. Воно чудово живить шкіру, сприяє її омолодженню та регенерації. Також воно чудово бореться з розтяжками та целюлітом.

Деревина фундука придатна для виготовлення столярних виробів та виробництва вугілля для малювання. Його кора має барвники, тому її використовують для фарбування шкіри в жовтий колір.

Деякі сорти фундука мають гарне листя і незвичайну форму крони, за що вони особливо цінуються в ландшафтному дизайні. Їх висаджують не лише для одержання цінних горіхів, а й для декорування присадибних ділянок.

Фундук: цікаві факти

Природний ареал фундука – це майже вся Європа та Передня Азія. Він культурно вирощується і на більшості територій нашої країни з помірним чи субтропічним кліматом.

«Фундук» у перекладі з татарської перекладається як «понтійський горіх», тобто горіх з Понта (Мала Азія). Що примітно назва горіхів практично всіма східними мовами (перською, турецькою, арабською, таджицькою) звучить однаково, тоді як у європейських мовах і сама назва, і її звучання зовсім різне.