Люцерна

Люцерна відноситься до сімейства Бобових та роду Люцерни. Цей рід має більше 50 різновидів, які ростуть переважно в країнах з помірно теплим кліматом. До них відносяться південні регіони Європи, Азії, Австралії та Північної Африки. Батьківщиною цієї рослини є Середня Азія, в якій вперше її почали використовувати для годування коней. У латинському словнику ця рослина називається «Медикаго», яка перекладається як корм з Мідії. Це пов'язано з тим, що саме з держави Мідії, яка є частиною Малої Азії, вперше було доставлено мідійську траву 480 року до н.е. у Стародавню Грецію. Зараз цю траву вирощують як кормову культуру і як лікарську рослину в багатьох країнах Європи.

Ботанічний опис люцерни

Дана трав'яниста рослина характеризується чотиригранними стеблами, схильними до сильної гіллястості висотою понад 80 см. Стебла зустрічаються трьох видів: пряморослі, кущисті та лежачі. Культура має потужну кореневу систему, яка заглиблюється у нижні шари ґрунту на глибину близько 10 метрів. Листя кріпиться на черешках, має подовжену еліптичну цілокраї форму. Цвіте двостатевими фіолетово-синіми квітами однорідного забарвлення. Після закінчення цвітіння формує плоди із вмістом у них ниркоподібного насіння. Після повного дозрівання насіння наземна частина люцерни відмирає, проте відновлює свій розвиток із прикореневих нирок.

Місцевиростання люцерни

Найчастіше культуру можна побачити на Балканах та в країнах Малої Азії. Вона росте на узбережжях водойм, на лісових узліссях і полях. Також успішно росте у природних умовах Австралії, південної частини Європи та Північної Африки.

Хімічний склад люцерни

Культура відноситься до лікарських трав завдяки своєму багатому хімічному складу. Насіння і листя складаються з:

• вуглеводів,
• дубильних речовин,
• білків,
• органічної та жирної кислоти,
• ефірних олій,
• рослинних стероїдів,
• флавоноїдів типу геністен або дайдзеїн,
• пектин,
• ферментів,
• сапоніна,
• алкалоїдів,
• тритерпиноїдів,
• хлорофілу,
• антоціаніну,
• вітамінів групи В,
• аспаргіну,
• гормоноподібних речовин,
• вітаміну Д,К,Е,
• аскорбінової кислоти,
• каротиноїдів,
• калію,
• фтору,
• кальцію,
• міді,
• фосфору,
• цинку,
• магнію,
• заліза,
• марганцю та інших мінеральних речовин.

Застосування люцерни

Найширшими сферами застосування культури є народна медицина та тваринництво. У народній медицині рослина використовується для:

• поліпшення обміну речовин,
• нормалізації роботи шлунково-кишкового тракту,
• підвищення імунітету,
• налагодження роботи щитовидної залози,
• підвищення гемоглобіну крові,
• регуляції роботи гіпофіза,
• зниження артеріального тиску,
• зниження рівня холестерину,
• як загальнозміцнююче,
• протизапальне,
• цукрознижувальне,
• сечогінний,
• протисклеротичне засіб,
• а також для виведення з організму токсичних речовин, радіонуклідів та шлаків.

Препарати на основі цієї рослини широко застосовуються при:

• простудних захворюваннях,
• підвищеної ламкості судин,
• захворюваннях сечостатевої системи,
• ожирінні,
• ревматизм,
• виразці шлунка,
• анемії,
• остеопороз,
• бронхіальній астмі,
• захворюваннях дванадцятипалої кишки,
• захворюваннях щитовидної залози,
• для швидкого відновлення після складних операцій,
• як тонізуючий протизапальний засіб.

Добру допомогу вона надає людям, які страждають від артриту, грибкових захворювань, подагри та туберкульозу. Порошок з листя відмінно загоює відкриті рани, виразки та порізи, зупиняє кров і знезаражує рани.

Однак, незважаючи на всю користь, існує низка протипоказань до вживання препаратів з цієї рослини. Його не радять застосовувати людям з аутоімунними захворюваннями, вагітним жінкам та людям з індивідуальною чутливістю до елементів, що перебувають у складі препарату.

Люцерна є одним із головних продуктів харчування для деяких травоїдних тварин: кролів, свійських птахів, корів, коней, свиней, кіз, овець та інших. Її заготовляють у вигляді сіна, дають у свіжому рубаному вигляді або роблять сінне борошно. Також її можна додавати у свіжому вигляді до салатів і в сушеному вигляді до чаю. Умивання відваром з листя призводить до позбавлення від висипу вугрів, шкірних захворювань і сприяє омолодженню шкіри обличчя.

Цікаві факти про люцерну

Деякі жителі Арабських країн вважають цю траву найпершою на планеті їжею. У Вірменії вона дуже популярна серед чоловіків, оскільки її насіння здатне підвищувати потенцію і позбавляти їх від простатиту. Сама назва «Люцерна» має латинське коріння – «lucens» - світиться, яке перекладається як «лампа». Причиною цього стало те, що насіння рослини, через підвищений вміст у них фосфору, має властивість світитися вночі. У Сполучених Штатах Америки рослина вважається одним із найбільш широко використовуваних культур для корму худоби.