Мандарин

Мандарин: ботанічне опис

Мандарин - невисоке (до 5 метрів у висоту), самозапилююче дерево або чагарник з тонким, циліндричним, світло-сірим стволом і компактною або розлогою, округлою кроною. Молоді пагони голі, темно-зеленого кольору.

Щільні, блискучі, шкірясті, овальні, яйцеподібні або еліптичні листя розташовуються в черговому порядку. Вони мають явно виражене жилкування, короткі крилаті або безкрилі черешки, округлу основу, цілісний край та гострий кінчик. Забарвлення зазвичай зелене або темно-зелене.

У період цвітіння на рослині з'являються правильні, дрібні, квіти пазушні, зібрані в рідкісні, кистевидні суцвіття або розташовані одиночно. Вони складаються з п'яти округлих, білих пелюсток і яскравих, жовтих тичинок.

Після запилення на рослині починають дозрівати невеликі, багатогніздні, їстівні, округлі плоди, трохи сплюснуті від основи до верхівки. Вони покриті тонкою, помаранчевою або оранжево-червоною, гладкою шкіркою, під якою ховається соковита, помаранчева м'якоть. Вона має приємний кисло-солодкий смак, яскраво виражений аромат, і складається з великої кількості сокових мішечків з трохи слизким, ниркоподібним, зеленувато-білим насінням.

Коренева система потужна, стрижнеподібна, з численними підрядними корінням.

Історія мандарину

У Європу мандарин потрапив завдяки іспанським та португальським мореплавцям у 17 столітті. До цього рослина культивувалась виключно на території Піднебесної. Яскраві, солодкі мандаринки припали до смаку європейської знаті, і дуже скоро ця рослина вирощувалася практично повсюдно в Південній Європі та Північній Африці. А через сто років мандарин був завезений у Нове Світло, де він також досить швидко натуралізувався.

У наш час мандарин – це одна з найвибагливіших цитрусових культур, яку вирощують практично у всіх частинах світу (за винятком Антарктиди).

Мандарин: особливості назви

Назва «мандарин» прийшла до нас з іспанської мови, проте вважається, що іспанці просто «позичили» її у китайців. Справа в тому, що в Піднебесній «мандаринами» називали головних радників імператора, які мали великий вплив як на правителя, так і на всю країну загалом. Відмінною рисою таких чиновників був яскравий, помаранчевий одяг, за яким важливу людину можна було визначити здалеку. Тому зовсім не дивно, що іспанські та португальські мореплавці назвали незвичайні, яскраво-жовтогарячі фрукти саме «мандаринами».

Де росте мандарин

Природний ареал Мандарину знаходиться на території Південної Азії. У дикому вигляді він і по сьогодні зустрічається на морських узбережжях і в тропічних лісах Індії та Китаю.

У культурі мандарин вирощується практично повсюдно на всій земній кулі. Найбільшими експортерами плодів рослини вважаються Китай, Іспанія, США, Індія, Бразилія, Марокко та Грузія. У нашій країні мандарини у відкритому ґрунті практично не вирощуються, проте їх часто можна зустріти у теплицях та оранжереях. Використовують їх у кімнатному квітникарстві.

Мандарин: застосування

Мандарин – дуже красиве дерево з ароматними квітами та смачними фруктами, яке у країнах із спекотним субтропічним та тропічним кліматом часто використовують для прикраси та озеленення садів та присадибних ділянок. Однак цінуватися ця рослина в першу чергу за свої солодкі, корисні плоди, багаті на вітаміни, мінерали та інші біологічно активні речовини. Завдяки такому цінному хімічному складу, мандарини дуже благотворно впливають на імунну та нервову систему, покращують роботу серця та шлунково-кишкового тракту.

Зі шкірки мандарину добувають особливу ефірну олію, яка має яскраво виражені седативні властивості.