Оман

Оман – багаторічна (рідше однорічна), трав'яниста рослина сімейства Складноцвітих, яка широко використовується в народній медицині.

Оман: ботанічне опис

Оман - високорослий (до 1,5 метра у висоту), трав'янистий багаторічник з прямостоячим, густоопушеним, борозенчастим, стеблом, що гілкується.

Великі, еліптичні або подовжено-яйцеподібні, черешкове, зелене листя, зібрані в густу прикореневу розетку. Вони мають явно виражене жилкування, нерівнозубчастий край, округлу або серцеподібну основу та загострену вершину. Стеблове листя має ту ж форму, проте розміром воно трохи менше, та й черешки у них відсутні. Розташовуються вони у черговому порядку. Верхня частина листової пластини покрита коротким залізистим, жорстким волоссям, тоді як нижня має м'яке, повстяне, сірувате опушення.

У період цвітіння (червень-серпень) на рослині з'являються трубчасті та язичкові квіти, жовтого кольору, зібрані у великі, верхівкові суцвіття-кошики, з напівкулястою, плівчастою обгорткою з черепинчасто-розташованих листочків. На рослині вони утворюють неправильний щиток чи кисть.

Після запилення на рослині з'являються невеликі плоди – чотиригранні, довгасті, сім'янки, бурого чи коричневого кольору. Вони мають досить довгий чубчик, який у кілька разів довший за насіння.

Коренева система складається з м'ясистого, товстого, бурого кореневища та безлічі тонких, шнуроподібних коренів.

Оман: історія

Оман має досить давню історію, яка сягає своїм корінням у незапам'ятні часи. Його використовували як лікарську рослину на Русі, в Стародавній Греції та на Тибеті. У середні віки його вирощували переважно в монастирях, оскільки саме туди приходили стражденні у пошуках духовного та тілесного зцілення. Згадку про нього можна знайти і в травниках 15-16 століття - там він описується як рослина, яка може впоратися з будь-якою хворобою.

Оман: особливості назви

Унікальні лікувальні властивості рослини відбилися й у його латинському родовому імені. Вони має давньогрецьке коріння і перекладається як «очищення». У давнину вважали, що ця рослина здатна очищати організм від хвороб, а душу - від нападок нечистої сили.

Російська назва рослини «дев'ятисил» також вказує на її лікарські та містичні властивості. На Русі вважали, що корінь дев'ятисила може захистити від дев'яти злих сил, які гублять людину через хворобу. Тому його використовували не тільки для лікування хворих, а й носили з собою як оберег.

Оман: цікаві факти

У Стародавній Греції вважали, що дев'ятисил з'явився зі сліз, Олени Прекрасної, яку викрав троянський царевич Парис, і яка стала причиною падіння Трої. Завдяки цій легенді, рослині почали приписувати властивості афродизіаку та використовувати його у любовній магії.

Приворотне зілля з дев'ятисила варили і Русі. Там його ототожнювали з Ярилою, богом Сонця, який слав на землю не лише сонячне проміння, а й благословення для всіх закоханих.

Оман: де росте

Оман – дуже поширена рослина, природний ареал якої займає значні території Європи та Азії. У дикому вигляді він росте на вологих, гористих берегах річок та озер, на лісових луках, на місцях вирубки лісу та між чагарниками. У природі дев'ятисил зустрічається у лісостеповій зоні в Україні, європейській частині Росії, на Кавказі, у Західному Сибіру, ​​Гімалаях та Китаї. У культурі трапляється вкрай рідко.

Оман: застосування

Оман – досить потужна, лікарська рослина, яка має яскраво виражені протизапальні, протимікробні, бактерицидні, в'яжучі та потогінні властивості. Він чудово розріджує мокротиння, покращує перистальтику кишечника та покращує обмін речовин. Його використовують для лікування бронхіту, пневмонії, діареї, хвороб печінки, нирок та жовчного міхура.