Розмарин

Розмарин – багаторічний, вічнозелений, чагарник або напівчагарник сімейства Ясноткових, з дуже ароматним листям.

Розмарин: ботанічне опис

Розмарин - високоросла (висота до 2 метрів), вічнозелена, прямостояча рослина з прямим, гладким, стеблом, що сильно гілкується, і опушеними, граненими гілками.

Короткочерешкове, тонке, товсте, вузьколінійне, шкірясте, ароматне листя розташовується в протилежному порядку. Вони мають тупий кінчик, звужену основу та заокруглений край. Верхня частина листової пластини темно-зелена, блискуча, тоді як нижня має м'яке, коротке опушення.

У період цвітіння на рослині з'являються досить великі асиметричні квіти, зібрані в пишні, верхівкові суцвіття. Віночок складається з виїмчастої, короткої верхньої губи і довгої, лопатевої, нижньої губи, із зубчастим краєм. Забарвлення пелюсток може бути блакитно-фіолетовим, фіолетово-синім або ліловим. Зовнішній бік віночка злегка опушений.

Після запилення на рослині формуються плоди – гладенькі, бурі горішки, округло-яйцевидної форми.

Коренева система рослини стрижнеподібна, з безліччю тонких, бічних коренів.

Розмарин: історія

Розмарин був відомий у Європі ще за часів Стародавньої Греції. З нього плели ароматні вінки для дарів богам, вплітали його в зачіску нареченої, а також залишали гілочку рослини на могилах родичів, як символ вічної пам'яті.

У середні віки розмарин використовували для захисту від відьомства та нечистої сили. Для цього люди носили гілочку рослини з собою або обкурювали димом із сухих гілок своє житло. Що примітно, вчені довели, що таким чином у давнину можна було справді захистити свій будинок від невидимих ​​ворогів, проте не від містичних, а від цілком тривіальних – різних мікробів та вірусів, які викликали цілком реальні хвороби, такі як чума чи холера.

Розмарин був вперше описаний в 1753 «батьком ботаніки» Карлом Ліннеєм.

Розмарин: особливості назви

Про походження назви рослини суперечки в наукових колах не замовкають і сьогодні. Одні вчені говорять, що воно походить від грецьких слів «низький» та «бальзамічний», вказуючи на тонкий аромат камфори при розтиранні листя чагарника.

За іншою версією назва рослини «розмарин» перекладається як «морська роса», що також підтверджується характерним «морським» запахом листя.

Розмарин: цікаві факти

Як показали дослідження європейських учених, розмарин - це не тільки приємно пахне рослина, але і своєрідні природні ліки від депресії, погіршення пам'яті та занепаду сил. Вся справа в тому, що цей чагарник у процесі своєї життєдіяльності виділяє у повітря особливі фітонциди, які заряджають людину енергією, прискорюють мислення та дозволяють людині у найкоротші терміни запам'ятовувати великі обсяги інформації.

Розмарин: де зростає

Природний ареал розмарину знаходиться на території Середземномор'я. У дикому вигляді він зустрічається переважно у Північній Африці, Малій Азії, а також у Греції, Італії, Іспанії та Португалії. У природних умовах розмарин вважає за краще рости на сухих схилах гір та пагорбів.

У культурі розмарин вирощується майже повсюдно обох півкулях. У країнах з теплим субтропічним кліматом його вирощують як декоративну рослину, а в зоні помірного клімату – як культуру для горщика.

Розмарин: застосування

Розмарин – дуже красива, ароматна, вічнозелена рослина, яку в багатьох країнах використовують для озеленення присадибних ділянок та формування живоплотів. У нашій країні розмарин найчастіше використовують у кімнатному квітникарстві. З його допомогою прикрашають та озеленюють кухні та балкони.

Крім того, розмарин – це всесвітньо відома пряно-ароматична рослина, яку часто використовують у кулінарії для надання стравам дуже характерного солодкуватого, камфорного запаху та гострого смаку.

З листя розмарину також виготовляють дуже цінне ефірне масло, яке часто використовують у парфумерній та косметологічній промисловості. Воно не лише надає кремам та емульсіям характерного морського аромату, але й ефективно бореться з різними шкірними висипаннями, підвищує пружність шкіри, розгладжуючи та омолоджуючи її.