Ячмінь

Ячмінь – однорічна, трав'яниста рослина сімейства Злакових, яка вважається однією з найпоширеніших зернових культур на планеті.

Ячмінь: ботанічний опис

Ячмінь – невисока (до 1 метра заввишки), однорічна рослина з гладкими, порожніми, блискучими, прямостоячими, вузлуватими стеблами.

Тонкий, піхвовий лист, з великими серповидними вушками, розташовуються в черговому порядку. Вони мають вузьколінійну або видовжено-ланцетоподібну форму, цілісний край та гостру вершину. Їхнє фарбування зазвичай зелене або темно-зелене.

У період цвітіння на рослині з'являються великі колосові, складні суцвіття, які складаються з 3-6 рядів одноквіткових колосків.

Після запилення на рослині формуються плоди - дрібні, сухі, плівчасті, загострені з двох кінців зернівки, з ребристою або складчастою поверхнею. Їх забарвлення може бути сіруватим, коричнево-жовтим або жовтим.

Коренева система у ячменю неглибока, мочкувата, з численними тонкими підрядними корінням, які знаходяться у верхніх шарах ґрунту.

Ячмінь: історія та особливості назви

Ячмінь - одна з найдавніших злакових культур, яку почали обробляти ще 10000 років тому. У Стародавньому Єгипті його пов'язували з богом Осірісом і вважали за живе втілення життя після смерті. Зразки зерен цієї рослини не раз знаходили в давньоєгипетських гробницях та усипальницях. У Стародавньому Римі ячмінь шанувався як головний символ достатку та родючості та був головним продуктом у раціоні гладіаторів.

Ця культура не втратила популярності й у наші дні – понад третину світового експорту злаків займає саме ячмінь.

Згадку про цю рослину можна знайти в Біблії, давніх медичних трактатах, а також у давньоруських літописах. А ось перший науковий опис ячменю з'явився лише у 1753 році, у книзі Карла Ліннея «Види рослин».

Назва «ячмінь» імовірно походить від праслов'янського слова «ясьму», яке перекладається як «гнути». Це пов'язано насамперед з тим, що стиглі колоски рослина згинаються під власним тягарем

Ячмінь: цікаві факти

Ячмінь – це абсолютний рекордсмен серед злаків. Він вважається найбільш скоростиглою зерновою культурою, оскільки період його вегетації становить лише 62 дні. Крім того, цей злак – неймовірно посухостійка рослина. Його секрет у тому, що він запасається вологою навесні і плодоносить до початку літньої посухи.

А ще ячмінь вважається однією з найурожайніших зернових культур, оскільки кількість отриманого зерна в першу чергу залежить не від погодних умов, а від щільності його посіву – чим вона більша, тим краще буде врожай.

Ячмінь: де росте

Природний ареал ячменю охоплює практично всю територію Євразії та Північної Африки (крім регіонів з арктичним та тропічним кліматом). У дикому вигляді він і досі зустрічається в Єгипті, Ізраїлі, Палестині, Ірані, Монголії та Тибеті.

У культурі ячмінь вирощується майже у смузі помірного і субтропічного клімату у Європі, Азії та Північній Америці. Найбільшими експортерами цього злаку вважаються Росія, США, Україна та Китай.

Ячмінь: застосування

Ячмінь – неймовірно цінна злакова культура, Зернятка ячменю після попередньої обробки використовують для виготовлення круп, солоду, борошна, сурогату кави, хліба та квасу. Крім того, він входить до складу практично всіх комбінованих кормів, які складають 60% денного раціону худоби та птиці.

А ще ячмінь часто використовують у народній медицині, як досить дієвий протизапальний, загальнозміцнюючий, обволікаючий та проносний засіб.