Лобода домашня (Atriplex hortensis) — це овочева культура, яку раніше вирощували в кожному саду, а сьогодні — рідкісний овоч. Поширений по всій Європі, Середній Азії та Китаю. Походить з Малої Азії та Сходу. Вважається, що римляни привезли його в Європу. Він належить до сімейства Amaranthaceae, а також до шпинату та мангольду. Існує багато різновидів, і найчастіше вирощують зелену та червону домашню лободу (Atriplex hortensis var rubra). Домашня лобода відрізняється від дикої (Chenopodium album). Домашня лобода процвітає на сонячній місцевості, але також добре переносить тінь. Підходить для родючих, багатих гумусом ґрунтів з рН від 6,5 до 7,5. Лобода чутлива до пізньовесняних заморозків, тоді як посуху переносить краще, ніж шпинат. Відмітимо, що полив забезпечує кращий смак листя. Гарними попередніми культурами є томати, картопля і перець. Відкритий посів робиться в другій половині квітня, а мінімальна температура для проростання становить 10 ºC. Перед посівом насіння слід стратифікувати, тобто піддавати дії низьких температур протягом декількох годин у морозильній камері або декількох днів у холодильнику. Вона також може бути дуже гарною декоративною рослиною, особливо червоний сорт, який вирощується у групах з двох-трьох рослин. У раціоні використовують листя і молоді бічні пагони. Листя має форму серця і містить вітаміни С, Е, калій, кальцій, фосфор, залізо, магній, амінокислоти. Молоде листя можна використовувати у свіжому вигляді для різноманітних салатів, рагу та пирогів. У стравах його можна поєднувати з кропивою, щавлем, бадиллям буряка. Відмітимо що лобода накопичує і щавлеву кислоту, що робить її на смак ніжнішою від шпинату.