Петрушка (Petroselinum sativum L.), відноситься до сімейства селерових. Назва походить від грецьких слів petros (скеля) та selonon (рослина), тому передбачається, що спочатку вона росла на скелях. Визначено, що родоначальником цієї рослини є Сардинія. В багатьох країнах Європи петрушка росте як дика або напівдика рослина, що пов’язано з птахами, які поширюють її насіння. Її використовують в основному як пряність, але відомі і її лікувальні властивості. Це пов’язано насамперед з тим, що вона багата вітамінами та мінералами. Як і всі трави, її рекомендується вживати у свіжому вигляді, особливо якщо враховувати її цілющі властивості. Умови успіху Петрушка вирощується на глибоких пухких і помірно вологих ґрунтах. Якщо ж вона росте у дуже кислому середовищі, швидко виникає коренева гниль. Крім того, якщо утворився корінь, його важко добути з ущільненого ґрунту. Оптимальна кислотність - pH 6-8. Це рослина помірного клімату. Петрушка (листяна та коренева) не має особливих вимог до умов навколишнього середовища. Вона переносить низькі температури до -4°C і добре зимує під снігом. Вирощується в сівозміні. Хороші попередні культури - це однорічні бобові та види культур з того ж сімейства. Вона відносно стійка до високих температур, в той час як погано переносить посуху. Для оптимального розвитку слід вибирати ділянки з великою кількістю світла. Хоча це дворічна рослина, для виробництва листя та коріння її вирощують як однорічну, а для виробництва насіння - як дворічну.