Сівозміна є дуже важливою при вирощуванні люцерни, оскільки люцерна не терпить монокультури та сівби за іншими багаторічними бобовими рослинами. Сівбу слід проводити в розширеній сівозміні. Вона інтенсивно використовується в сівозміні протягом 3-5 років, і сіяти її на одне і те саме місце можна зробити за стільки років, скільки вона була на цьому місці раніше. Найкращі попередні культури - зернові. Кукурудза теж підходить, якщо боротьба з бур’янами не велася гербіцидами, які негативно впливають на люцерну. Обробка ґрунту - якщо в пре-культурі люцерни були дрібні зернові або інші ранні культури, після збору врожаю необхідно зробити неглибоку оранку на глибину до 10 см, а потім дисками, бороною або валиком подрібнити ґрунт. Оранку слід проводити щонайменше за 10-14 днів до сівби, щоб ґрунт осів. Після оранки борозни слід негайно закрити та провести передпосівну підготовку ґрунту. Якщо люцерну сіють за підщепи, восени потрібно зробити глибоку оранку, а навесні остаточну обробку поверхні. Перед оранкою непогано було б подрібнити врожайний залишок шляхом дискування. Видалення стерні проводиться влітку, відразу після збору врожаю. Якщо сівбу проводять у грунт, який не осів, насіння потрапляє в глибші шари ґрунту і не може прорости. Підживлення дуже важливе для люцерни, і слід мати на увазі, що обробіток ґрунту проводиться лише під час вирощування сільськогосподарських культур, тому лише тоді ми можемо повністю забезпечити орний шар необхідними поживними речовинами. Перевагу слід віддавати фосфорним добривам та мікроелементам, особливо бору. При вирощуванні люцерни необхідно додати близько 50 кг/га азоту (N), близько 250-300 кг/га фосфору (P2O5) та 200-250 кг/га калію (K2O). У наступні роки, восени, вносять комплексні добрива, у яких є трохи більше азоту, а також фосфору та калію. З органічних добрив найчастіше використовують гній. Гній покращує хімічні, фізичні та мікробіологічні властивості ґрунту.