Як вже згадувалося раніше, омела є напівпаразитом. Це означає, що вона залежить від рослини-господаря. Омела здатна синтезувати власну їжу, але її споживання води та мінералів може послабити або навіть вбити дерево-господар. Здоровому дереву нічого не загрожує, крім випадків, коли воно наближається до кінця свого життя або під час посухи. Тоді існує небезпека загнивання цілого дерева. Буріння омели великими зеленими дернами робить дерево чутливим до вітру. Тому щоб захистити дерево, взимку необхідно обрізати заражені гілки. Токсичність омели Найважливішими активними інгредієнтами є віскотоксини, лектини, флавоноїди та глікозиди флавоноїдів, аміни (тирамін, гістамін, холін, ацетилхолін), лігнани та алкалоїди. Віскотоксини та лектини - отруйні речовини, вони містяться у всій рослині, та найбільше їх у плодах. При вживанні в їжу вони можуть спричинити судоми або смерть, особливо токсичні вони для дітей та домашніх тварин. Тож у цей Різдвяний час слід бути обережним з прикрасами омели. У невеликих кількостях ці речовини зміцнюють імунну систему і мають сильний оздоровчий ефект. У народній медицині найчастіше використовують омелу яблучну, оскільки вона легко доступна. Оздоровча омела Омела використовується в народній медицині як засіб для серця та крові. Вона регулює кров'яний тиск, покращує кровообіг і запобігає кальцифікації судин, а також зменшує ризик інсульту. Вважається, що омела покращує обмін речовин в організмі, покращує роботу залоз травного тракту і нормалізує жовчовиділення. У рецептах рослинних препаратів зазначено, що омела допомагає при цукровому діабеті, ревматизмі, подагрі, артриті та захворюваннях центральної нервової системи та епілепсії. Омела також рекомендується при порушених гормональних системах, особливо під час менопаузи. Разом з тим народна медицина ніколи не використовує препарати з омели при алергії або хронічних інфекційних захворюваннях, наприклад, туберкульозі.