Свіжі каші та запечені яблука добре впливають на травлення, а яблука, з’їдені натщесерце, покращують смак. Тривале вживання свіжих яблук дає результат у разі гострого та хронічного виразкового коліту, особливо у дітей. Як найкращий природний засіб для регулювання випорожнення, дике яблуко чудово допомагає при дитячій діареї, особливо влітку, завдяки пектину. Вживання також особливо рекомендують людям з ожирінням.

Сирі або запечені дикі яблука стимулюють сечовипускання, допомагають при жовтяниці, накопиченні вільної рідини в черевній порожнині (асцит), різних набряках, склерозі, первинній гіпертензії без органічних причин, схильності до утворення каменів у нирках і сечовому міхурі, головних болях, неспокійному сні та бронхіті.

Як джерело вітаміну С, найкраще використовувати дикі яблука у вигляді компоту. Яблучний оцет рекомендується для лікування внутрішніх органів у випадках при хронічному гастриті та ентероколіті (запалення товстої кишки та тонкої кишки), поліартриті, подагрі, холециститі (запалення жовчного міхура), ожирінні, гіпертонії, стенокардії, виразки в роті, у разі каменів у нирках або жовчному міхурі та при гаймориті. Для зовнішнього застосування використовують для лікування гнійних ран, варикозу, свербежу, спричиненого різними причинами, почервоніння, грибкових захворювань, захворювань шкіри та шкіри голови, а також у разі надмірного потовиділення.

При різних захворюваннях опорно-рухового апарату, таких як ішіас, поліартрит і хронічний ревматизм, використовується мазь, виготовлена ​​з одного яйця, однієї чайної ложки скипидару і однієї столової ложки оцту. Чай з дикими яблуками зміцнює нервову систему, чудово впливає на мозок, печінку, нирки та кишківник. У разі втоми та підвищеного потовиділення одну чайну ложку оцту розводять у склянці гарячої води і втирають у тіло. При мігрені рекомендується вдихання парів з яблучним оцтом, де рівну кількість води та оцту кип’ятять на вогні.