Попіл разом із гноєм, компостом та сидератами використовується для поліпшення родючості ґрунту щонайменше 3000 років. Деревна зола є потенційно дуже корисним промисловим, лісовим або побутовим залишком, і з точки зору сільського господарства її можна класифікувати як добриво. Вона містить дві основні поживні речовини: фосфор і калій, інші макроелементи: кальцій і магній, а також деякі мікроелементи: мідь і цинк. З ряду причин не бажано використовувати лише золу як джерело цих рослинних поживних речовин, оскільки вона суттєво впливає на хімічні властивості ґрунту. Окрім добрив, золу можна також класифікувати як поліпшувачі або кондиціонери ґрунту. Використання попелу у вирощуванні рослин слід аналізувати з трьох основних аспектів: зміни реакції рН, ефекту підживлення та екологічного ефекту. Деревну золу, яку часто викидають як побутові відходи, слід використовувати як цінне добриво та поліпшувач ґрунту, але лише на кислих землях. Вона лужна, тож її застосування підвищує рН ґрунтової реакції. Частина кислотності грунту нейтралізується. У випадках, коли значення рН лужної землі збільшується до 6-7 шляхом внесення золи, ґрунт стає придатним для вирощування більшості овочевих культур. Використання золи на слабокислих і нейтральних ґрунтах (більш високий рН) призведе до погіршення їх властивостей. Тоді доступність рослин до поживних речовин зменшиться, насамперед фосфором, а потім мікроелементами, що сприяє втраті запасів гумусу в ґрунті. З іншого боку, використання попелу може нейтралізувати закислення землі, що є звичайним процесом у лісових та орних ґрунтах у районах із сильними опадами понад 600 мм на рік. Зола використовується в меншій мірі для нейтралізації кислотності землі, оскільки переважно застосовуються вапняк, доломіт і карбокальцинат. Проте зола діє швидше, ніж вапняк, і нейтралізує у порівнянні з ним приблизно половину кислотності.