Тоді як органічне землеробство передбачає вирощування їжі з великою напруженою працею, пермакультурне сільське господарство можна назвати «лінивим землеробством». У пермакультурі основна увага приділяється біорізноманіттю, багаторічним рослинам. Це означає, що час від часу цей сад потрібно доглядати, і що ми не зобов’язані проводити посів або посадку щороку. У пермакультурі велика увага приділяється відродженню ґрунту, мульчуванню ґрунту для запобігання пересихання, робляться клумби, які можуть забезпечити успішне розведення рослин і хороший урожай навіть на бідніших типах ґрунтів, раціоналізується питання води, висаджуються захисні рослини, рослини, які відлякують або залучають комах. Зрошувальні системи - це не канали чи шланги, єдиною функцією яких є подача води для зрошення. Використовується також дощова вода, викопуються ставки для забезпечення запасу води, проводиться пасивне зрошення. Найбільша різниця між звичайним та інтегрованим сільським господарством та екологічним та пермакультурним садом полягає в обробці земель. У звичайному та інтегрованому сільському господарстві земля є субстратом для росту сільськогосподарських культур, тоді як в еко-сільському господарстві та пермакультурі земля трактується як живий організм. Замість того, щоб щороку турбуватися про обробку та перекидання землі, перевага віддається мульчуванню, створенню компостувальних майданчиків та отриманню компосту, що збагачує землю. Додаючи якісний органічний матеріал, земля з кожним роком стає родючою, тим самим усуваючи необхідність використовувати добрива. Експлуатація земель припиняється, і ми діємо у співпраці з природою. В якості мульчі використовують солому, сіно, листя, папір.