Годування овець, здавалося б, процес дуже простий. Зазвичай він зводиться до групового випасу на пасовищах та природних луках. Однак, коли йдеться про інтенсивне виробництво м’яса, молока та вовни, виявляється, що самого лише випасу, який є найвигіднішим видом годування, вже недостатньо, адже він не задовольняє всіх потреб. Така дієта залежить від пори року і вегетаційного циклу рослин. Оскільки вівці, як правило, знаходяться в горбистих і гірських районах, незабаром свіжих об’ємних кормів ставатиме все менше і менше, після чого буде проведена підготовка до зимової годівлі та опускання стада з гірських пасовищ на нижчі ділянки. Випас не відповідає всім харчовим потребам Випас овець на природних луках і пасовищах є економічно вигідним, але не слід залишати без уваги справжні потреби овець у харчуванні і час, коли вони проявляються. Склад їжі повинен ґрунтуватися на віці, статі, зовнішніх факторах, таких як температура, вологість, маса тіла, стан здоров’я, вагітність тощо. Трав’яний склад пасовищ, крім підтримуваних та запланованих посівних трав, не задовольняє всіх харчових потреб овець, хоча вони й споживають різні види трав, бобові, бур’яни, на відміну від інших домашніх жуйних тварин, випас використовують повніше. Вівці - жуйні тварини, тому їх годування повинно бути зведене до збалансованого харчування з об’ємними свіжими кормами, особливо бобовими, насиченими білком, і поступовим додаванням концентрату. Вагітним овечкам перед ягненням рекомендується додавати до їжі концентрат та гранульовані поживні речовини до 400-500 грамів на день на голову. Обмежувальний фактор випасу починається восени в кінці вегетації та взимку, а взимку свіжий корм потрібно замінити якісним силосом з додаванням сіна та гранульованої концентрованої їжі.