Вирощування великої кількості сортів вишні, особливо якщо це велика площа (плантації), рекомендується з кількох причин – послідовне дозрівання та забезпечення плодового ринку в більш широкий проміжок часу, раціональна організація врожаю як критичний етап у виробництві, зменшення виробничого ризику через менший урожай сортів у певні сезони тощо. Однією з найважливіших причин вирощування великої кількості сортів є їх взаємне запилення та підживлення, і з цієї причини рекомендується висаджувати на плантації хоча б один самоплодний сорт. Хоча раніше вважалося, що такі сорти вишні можна вирощувати в монокультурі, сьогодні цей спосіб не рекомендується, оскільки подібні сорти також дають кращі результати при запиленні пилку інших. Тому в основному застосовується концепція посадки принаймні трьох взаємосумісних видів, що забезпечує стабільний урожай у вишневих садах. Недолік – надмірна родючість Відсутність самоплодних сортів вишні полягає головним чином у тенденції до надмірного врожаю, через що плоди залишаються дрібнішими. Особливо яскраво це проявляється, якщо сорти прищеплюють на субстрати з меншою пишністю. До цієї проблеми підходять з точки зору відповідних посттехнічних заходів (обрізка), а також хімічного проріджування, яке знайшло своє застосування у садах вишні у самоплодних сортах.