Конюшина біла - медоносна рослина, багата білком
Конюшина біла (Trifolium repens) - багаторічна бобова рослина, яка живе 3-5 років. Конюшина біла рідко вирощується як чиста культура, переважно як компонент луків і пасовищ.
Це важливий компонент у сумішах для підвищення якості кормів для тварин. Конюшина добре захищає ґрунт від ерозії завдяки своїм морфологічним та біологічним властивостям, особливо сплощеним пагонам і придатковим кореням.
Конюшина відома як хороший медонос (багато нектару). Як пасовищна кормова рослина вона займає чільне місце, має хорошу якість, про що свідчить вміст сирого білка перед цвітінням (27%).
Після цвітіння містить близько 19% неочищеного білка із сухої речовини. У сухій речовині повільно збільшується вміст сирої целюлози. Тому засвоюваність білої конюшини вища, ніж у червоної конюшини та люцерни. Рослина багата вітамінами, містить більше кальцію і магнію, ніж решта трав. На додаток до вищевказаних властивостей, біла конюшина виявляє сильний вплив на підвищення родючості ґрунту.
Ця рослина споживає багато вологи, любить прохолодний клімат, важче переносить посуху, а в разі тривалого посушливого періоду рослина гине, оскільки має неглибоку кореневу систему. Найкраще їй підходять важкі глинисті та суглинисті ґрунти.
Оптимальний рН для вирощування білої конюшини - 5,5-7.
Площа її поширення сягає 2000 м над рівнем моря.
Це рослина, яка витримує високий рівень ґрунтових вод завдяки своїй неглибокій кореневій системі. Добре переносить повені та стійка до витоптування.
Їх висівають у суміші, особливо для випасу та комбінованого використання. Частка в травосумішах сягає 15%, але не повинна перевищувати 30%, оскільки тоді вона починає пригнічувати інші трави та суттєво поширюється (стає сильним конкурентом).
Посів зазвичай проводять навесні або протягом вересня. Однак у сприятливих умовах, з точки зору забезпечення ґрунтової вологи, сіяти білу конюшину можна протягом усього літа. Посів проводиться у два підходи.
Поки немає коментарів. Будьте першим!