Конюшина лучна (Trifolium pratense L.) - спочатку використовувалася як лікарська рослина, а сьогодні вирощується як високоцінна кормова культура. Вона забезпечує дуже якісний корм і залишає в ґрунті близько 100 кг/га азоту, що значно покращує структуру ґрунту і, отже, є дуже гарним попереднім урожаєм для більшості польових культур. Морфологічні властивості Корінь веретеноподібний, добре розвинений, має хорошу всмоктуючу силу і проникає в ґрунт на глибину до 1,5 м і ширину до півметра. Лист складається з головного черешка, на якому розвиваються три листочки яйцеподібної форми, порослі волосками. Стебла виростають до 50 см. Квітки зібрані в червону голівку. Плід – це стручок, в якому є одне насіння. Маса 1000 насінин складає близько 1,7 грама. Агроекологічні умови розвитку Їй підходять трохи вищі весняні температури без літньої спеки. Стійкість до низьких температур залежить від діапазону, агротехніки та способу використання. Лучна конюшина не повинна бути занадто високою, коли настає зима, і має збирати достатню кількість запасів поживних речовин у корені. Тому скошування слід вчасно припинити. Добре росте на середньоважких, ущільнених, але проникних ґрунтах. Це відповідає слабокислій реакції землі. Агротехніка для виробництва Найкращі попередні культури – коренеплоди, удобрені гноєм (картопля, цукровий буряк) та зернові культури, якщо червону конюшину висівають восени. Сівозміна її становить 5 років і більше. Обробіток ґрунту такий же, як і для люцерни. Грунт повинен бути пухким і розсипчастим. Підживлення вимагає внесення близько 50 кг/га азоту, 150 кг/га фосфору та 200 кг/га калію. Найкраще сіяти чисту конюшину в першій половині вересня. Посів проводиться вручну або сівалками на відстані приблизно 12-14 см і відбувається за рахунок боронування легкими боронами для покриття насіння, потім виконується прикочування. Найкраще сіяти його з пажитницею рясноцвітою, 16 кг/га лучної конюшини та 5 кг/га пажитниці рясноцвітої, або в поєднанні з грястицею збірною (6 кг/га)