Назва походить від латинського слова rosmarinus — «морська роса». Батьківщина розмарину — західне Середземномор’є. Вічнозелений чагарник росте на сонячних скелястих берегах. Має дуже тверде і вузьке листя завдовжки 2-3 см. З верхнього боку листя темно-зеленого кольору, а з нижнього — сіро-білого. На верхівці гілочки розвиваються фіолетово-блакитні квіти. Має пряний і трохи гіркуватий смак. Розмарин чутливий до морозу, тому його треба добре захищати. Розмарин має дуже широкий спектр лікувальних властивостей. Застосовується як чай і як спиртовий розчин для зовнішнього застосування (масаж). Квіти, пагони та суцвіття використовують для виготовлення ліків. Лікувальні властивості: - лікування захворювань нервової системи, - поліпшення концентрації уваги, пам'яті і настрою, - бере участь в поліпшенні проблем з травленням та печінки, - може допомогти з симптомами артриту, ревматизму, - покращує кровообіг, - ефективний проти анемії, - захист від пошкоджень, викликаних вільними радикалами, - захищає здоров'я очей, - тощо. Цілющі властивості розмарину можна пояснити численними фітохімічними речовинами, тобто активними рослинними з'єднаннями, які мають антиоксидантну та протизапальну дію. Найбільш поширеними антиоксидантами в розмарині є: - карнозол, - карнозная кислота, - розмаринова кислота, - гесперидин. Розмарин також використовується як спеція для приготування різних середземноморських делікатесів. Розмарин іноді навіть використовується для весільних прикрас. Розмарин вирощують у садах, парках та в горщиках. У разі забезпечення необхідних умов його можна вирощувати поза природним середовищем існування. На додаток до всіх перерахованих вище властивостей, не слід забувати, що розмарин також належить до декоративних чагарників і правильно оброблений може стати прикрасою садів, заднього двору або навіть офісів.