Кріп найчастіше використовують як доповнення до страв. Він має специфічний запах і смак. Можна вирощувати як самостійну, так і комбіновану культуру, при весняному або додатковому посіві. Кріп, городній чи пахучий кріп (лат. Anethum graveolens) - відома пряність, яку додають у супи, соуси, м’ясні страви та зимові заготовки. Для цього використовується лист, свіжий або сушений. Використовуються плоди, а також ефірна олія. У нашій країні цю пряну рослину вирощують здебільшого на присадибних ділянках та в городах, рідше на великих площах. Найкращі врожаї дає на нейтральних ґрунтах із глибоким та пухким орним шаром, але не процвітає на кислих та заболочених ґрунтах. Основний обробіток ґрунту слід проводити восени, а навесні - передпосівну підготовку, яка має на меті вирівняти поверхню, щоб забезпечити рівномірне проростання врожаю. Підживлення Підживлення слід адаптувати до типу ґрунту та способу отримання. Якщо кріп вирощують для трави, слід збільшити кількість азотних добрив, а якщо вирощують для насіння, то слід збільшити кількість фосфору. Він позитивно реагує на підживлення органічними та мінеральними добривами. Посів одиночний або комбінований Для виробництва трави кріп можна висівати навесні (березень-квітень) або додатково (липень-серпень) з міжряддям 12-24 см Якщо він призначений для виробництва ефірної олії та насіння, сівба повинна проводитися протягом березня з міжряддям 24-36 см. Його можна вирощувати в комбінованому посіві з фенхелем, квасолею. Кріп надзвичайно добре працює як захисна культура. Квітки кропу приваблюють велику кількість корисних комах, оскільки вони багаті пилком та нектаром, тому вони являють собою екологічні коридори в виробництві органічних овочів. Догляд за посівами складається з механічного контролю бур’янів - вирощування, окопування, прополювання. Оскільки кріп - рослина короткої вегетації (100-120 днів), підгодівля не рекомендується, і полив обов’язковий при додатковому посіві.