Стародавні греки та римляни використовували льон у своєму раціоні. Вони змішували його насіння з кукурудзяним борошном для виготовлення хліба, а також використовували як засіб від нетравлення шлунку.
Після падіння Римської імперії про льон майже забули. Він відновив своє значення під час правління Карла Великого. Король ухвалив закони, що регулювали способи вирощування льону та його використання в повсякденному побуті людей.
На сьогодні найбільшими виробниками льону у світі є Нідерланди, Росія, США, Канада та Аргентина.
Морфологічні особливості
Льон — однорічна рослина. Стебла тонкі, висотою від 50 до 70 см, з численним поперемінно розташованим вузьким ланцетним листям. На верхівці стебла розвиваються блакитні квіти. Зрілий плід нагадує круглий сагайдак, що складається із 8-10 коричневих або золотисто-жовтих сплюснутих та блискучих насінин.
Цвіте з червня по серпень. Це культивована рослина, яку вирощують на полях. Зазвичай у вересні рослину збирають і обмолочують, а насіння сушать.
Правила зберігання
Застосовуючи лляну олію корисно знати:
Її не слід використовувати в кулінарії, оскільки вона може мати шкідливий вплив на організм. Її додають у вже приготовлену їжу, але переважно холодну, наприклад, салати.
Вона дуже швидко псується, тому зберігати її слід належним чином — переважно в холодильнику, а пляшка має бути щільно закрита.
Її потрібно захищати від дії тепла, світла та повітря.
Поки немає коментарів. Будьте першим!