Підживлення - обов’язковий захід, який значно збільшує урожай. Озимі культури мають тривалий період вегетації та специфічний біологічний розвиток, тому удобрювати їх потрібно кілька разів. Скажімо, найбільші потреби в азоті виникають на етапах посіву і на початку кущіння. Якщо в цих фазах азоту недостатньо, урожайність буде низькою незалежно від подальшого перебігу вегетації. Потреби злаків у азоті різко зростають навесні, тоді як узимку - вони незначні, оскільки загальна біомаса невелика і становить лише кілька сотень кілограмів сухої речовини на гектар. Протягом весни в рослин є деякий доступний азот, який залишився в ґрунті з моменту основного підживлення, але нітратна форма азоту дуже рухома в ґрунті, і рясні осінні дощі можуть вимити його на глибину 20 см і більше. А коріння недостатньо розгалужене, щоб поглинати цей азот. До сівби рекомендується не вносити більше ніж 20-40 кг/га азоту. Третє підживлення проводять лише для пшениці. Це робиться на початку бутонізації або перед позакореневим підживленням, оскільки пшениця має багато зеленої маси, і поживні речовини, отримані через листя, можуть бути поглинуті негайно. Підживлення в цей період не має великого значення для збільшення врожайності, але воно впливає на якість пшениці. Цю добавку часто називають коригуючою, оскільки вона доповнює потребу в азоті. Її слід проводити 20% розчином карбаміду в дозі 100 л/га.