Якщо весна була сухою, зрошування сої сприяє підвищенню врожайності. Воно має особливе значення у виробництві сої як другої та післяжнивної культури для зерна або зеленої маси, чого не можна робити в умовах сухого землеробства. Виробництво сої в умовах зрошування не слід розглядати лише з точки зору врожайності, її висоти та якості - потрібно враховувати її специфіку в сівозміні, особливо в зрошувальних системах, де земля використовується більш інтенсивно, частіше обробляється та піддається більшою мірою впливу води. Оскільки соя як бобова рослина покращує фізичні властивості ґрунту та збагачує його азотом, вона позитивно впливає на інші культури в сівозміні. Зрошування сої Соя має підвищені потреби у воді, оскільки погано переносить посуху. Соя особливо чутлива до нестачі води у фазі цвітіння та формування зерна. Якщо в період цвітіння у сприятливих умовах розвинулася велика рослинна маса, а потім настає посушливий період, то стручки висихають і врожайність зменшується. В іншому випадку, коли посушливий період припадає на фазу цвітіння, а згодом забезпеченість рослин водою покращується - врожайність зростає. Оскільки цвітіння та формування стручків у сої відбувається поступово, то під фазою цвітіння ми маємо на увазі період максимального цвітіння. Один полив на цій стадії дає більший ефект на врожайність сої, ніж кілька поливів протягом вегетації. Відповідно до критичних для води періодів сою потрібно поливати два-три рази. Полив проводиться в період повного цвітіння і наливання зерна. Якщо застосовуються три поливи, то вони виконуються на початку цвітіння, наприкінці цвітіння, у період наливання зерна. Якщо внаслідок дефіциту води або з якихось технічних причин є змога застосовувати лише один полив, то найкраще це робити у фазі початку росту стручків, оскільки тоді це дає найбільший ефект. Схеми поливу завжди повинні коригуватися залежно від погодних умов, стану ґрунту і способу зрошування.