У грецькій міфології волошку синю вважали лікарською рослиною, оскільки кентавр Хірон зцілював, накладаючи її на відкриту рану. Крім того, у празькому виданні 1563 р. було написано що волошка синя допомагає при хворобах з лихоманкою, різними запаленнями, почервонінням очей тощо. Там же рекомендувалися квіти та насіння волошки, зварені у вині, проти укусів павуків та скорпіонів. Для гнійних ран радили використовувати подрібнений і вичавлений сік волошки або посипати ранки порошком, отриманим із висушених рослин.

Росте волошка синя на луках, на полях, серед зернових, у гірських та передгірських районах. Цвіте з червня по вересень. Її збирають для цвітіння, обрізаючи цілі надземні частини рослини й висушуючи в теплому і повітряному місці (щоб вона не втратила свого синього кольору). Висушені квіти подрібнюють і зберігають у відповідному пакуванні.

Молоде листя збирають навесні для приготування салатів, супів, рагу та інших страв. Квітка волошки лікує багато недуг травної системи (катар, гастрит, застуда шлунка).

Вона також ефективна при лікуванні печінки та жовчі (печінкова недостатність, поганий дренаж та вироблення жовчі, при захворюваннях очей - кон’юнктивіт, запалення повік, набряклі та почервонілі очі). При лікуванні водних захворювань вона має сечогінну дію, оскільки підсилює виведення сечі.

Волошка також лікує жіночі захворювання (нерегулярний менструальний цикл, рясні кровотечі), респіраторні захворювання (кашель, бронхіт), шкірні захворювання та травми (висип, опіки, укуси та укуси комах).

Вона також використовується при лікуванні запалення ротової порожнини, такого як запалення ясен або кровотеча з ясен та різні пошкодження слизової оболонки рота. У косметичних цілях чай з квіток волошки використовують для догляду за обличчям та тілом, для полоскання, вмивання.

Насіння волошки застосовуються при запорах та розладах травлення, а листя корисне для лікування ревматичних захворювань.