Рідкий гній (суміш екскрементів і сечі свиней і корів) містить поживні речовини у формах, доступних рослинам. Харчова цінність інгредієнтів залежить від виду та категорії тварин, способу розведення, типу раціону, часу та способу вивезення їх у сільськогосподарські райони. Рідкий гній може містити більшу або меншу кількість дезінфекційних засобів. Їхні рівні є одним з обмежувальних факторів норми рідкого гною на гектар.

Згідно з дослідженнями, норма 65 м³ на гектар рідкого гною з дезінфекційними засобами збільшує лужність ґрунту та спричиняє сильніше та відносно триваліше скорочення більшості фізіологічних груп мікроорганізмів. Через непрофесійні маніпуляції з гноєм можуть втрачатися поживні речовини, важливі для живлення рослин. Найбільші втрати азоту. Азот втрачається через випаровування аміаку, який утворюється під час зберігання внаслідок анаеробного бродіння.

Переваги рідкого гною та недоліки його використання

Значні втрати виникають у разі поверхневого розкидування гною. Найкращий час для внесення рідкого гною - період вегетації (квітень, травень та червень). Не рекомендується розкидати гній на сільськогосподарських територіях восени та взимку через підвищене забруднення навколишнього середовища та великі втрати азоту.

Ємності для рідкого гною, а також пристрої зі штучним дощем використовуються для внесення та розпорошення рідкого гною.

Використання твердофазного рідкого гною

Після поділу гною на фази тверду частину можна негайно вивезти на сільськогосподарські угіддя. Для цього бажано використовувати причепи для розкидання гною. Якщо з певних причин тверду фазу неможливо негайно вивезти на поле, рекомендується компостувати її. Оптимальний час компостування - 6 тижнів. Після цього гній можна використовувати для удобрення орних земель, виноградників, садів та луків. 

 Рідкий гній є основним забруднювачем ґрунту та води, тому дуже важливо правильно підібрати спосіб його обробки, зберігання та використання.