Хоча потреби тварин у мінералах набагато менші порівняно з потребами в основних поживних речовинах (таких як вуглеводи, білки або ліпіди), вони мають велике фізіологічне значення. Наслідки дефіциту можуть бути дуже серйозними, оскільки мінерали беруть участь у багатьох біохімічних процесах в організмі. Залежно від кількісної частки в поживних речовинах, а також в організмі тварини, їх поділяють на макро- та мікроелементи. Без макроелементів, таких як фосфор і кальцій, неможливий належний ріст і розвиток тварин. Ці два елементи впливають на багато біологічних процесів, формування кісток і м’язів, а також на обмін енергією в організмі. Мікроелементи — це хімічні елементи, які містяться в організмі в концентраціях менше 50 мг/кг маси тіла. З цієї причини їх називають олігоелементами, або мікроелементами. Це залізо, мідь, марганець, молібден, цинк, кобальт, йод, селен, фтор, олово, ванадій, кремній, нікель та арсен. Хоча вони наявні в невеликих кількостях, проте мають велике значення для організму, і їх дефіцит призводить до падіння виробництва та численних проблем зі здоров’ям. Кухонна сіль як основне джерело Калій (K), натрій (Na) та хлор (Cl) повинні постійно бути в їжі, оскільки організм не створює запасів цих елементів, крім частково натрію та хлору. Це компенсується зменшенням виділення в разі недостатнього надходження з їжею. Калій міститься в основному в клітинах і виводиться із сечею та калом. Потреби в калії коливаються в межах від 0,2 до 0,3% їжі, і його зазвичай достатньо в продуктах. Потреба в натрії становить 0,15-0,20% їжі. Оскільки його зазвичай немає в продуктах, його слід давати окремо у формі NaCl (хлориду натрію). Хлор у певній кількості відкладається в шкірі та підшкірній клітковині. NaCl дається в кількості до 0,5% їжі для всіх свійських тварин, включаючи кількість NaCl у продуктах. Потреба в Cl становить 0,3% їжі. Вони забезпечуються додаванням кухонної солі.