Бджоли випускають отруту, коли опиняються в небезпеці з метою замозахисту. Потім вони згинають сідниці та витягують жало, яке разом з отруйною залозою пронизує шкіру особини, яка потенційно може нести загрозу комасі. Оскільки жало насічене, воно безповоротно втрачається разом з отруйною залозою. Після цього спочатку в місці підшкірного введення, а пізніше по всьому тілу під дією отруйних речовин відбуваються численні хімічні реакції. Однією з найбільш токсичних речовин є мілетин, який руйнує клітини крові та клітинні органи. Він швидко зв’язується з еритроцитами та призводить до їх руйнування, що в кінцевому підсумку призводить до зниження надходження кисню до тканин, що може призвести до задухи. Також цей інгредієнт може інактивувати клітини, відповідальні за згортання крові та призводити до масштабної кровотечі. Також мілетин, діючи з фосфоліпазою, знижує артеріальний тиск і підвищує капілярну проникність. Компонент апамін може вважатися відповідальним за м'язові спазми та неможливість координації. Всі перераховані вище компоненти отрути проявляють цей ефект, якщо вводити їх у великих кількостях. Слід звернути увагу, якщо мова йде про людей, які страждають алергією на укуси комах, у яких жало також може спричинити небезпечні для життя побічні ефекти. Симптоми бджолиних укусів у людей проявляються по-різному. У більшості випадків це сприймається як місцева реакція, яка включає свербіж, висип, хворобливість та набряк. Люди, які мають підвищену чутливість до укусів бджіл, можуть відчувати задуху, прискорене серцебиття, падіння артеріального тиску, неможливість контролювати тіло, утруднення розмови та багато інших небажаних ефектів. При укусі бджоли потрібно якомога швидше вийняти жало і переконатися, що воно не зламається. Найкраще це робити тупим предметом скребком, а не пінцетом, оскільки більша кількість токсинів виділяється при натисканні на шкіру. Після цього бажано покласти холодний компрес, щоб заспокоїти подразнення шкіри.