Суничник великоплодий - вічнозелений чагарник або невелике дерево. Воно було описано Карлом Ліннеєм у 1753 році, і він дав йому наукову назву Arbutus unedo, яка залишилася незмінною донині. Суничник, або суничне дерево, належить до сімейства Ericaceae. Виростає від 5 до 10 м у висоту, рідше до 15 м. Коренева система розгалужена, добре пристосована до вапнякових порід і гірських порід. Коли рослина молода кора світло-червонувато-коричневого кольору, а з віком стає матово-коричневого кольору. Листя темно-зелені, з верхньої сторони блискучі, шкірясті, із загостреним краєм, довжиною від 5 до 10 см і шириною від 2 до 3 см. Цвіте суничник з жовтня по грудень. Квіти бувають висячими гронами від 10 до 30, двостатеві, білі, рідше рожеві і запилюються бджолами. Плоди кулясті з декількома насінинами, діаметром від 1 до 2 см, поверхня покрита загостреними наростами, м’ясиста борошняна і соковита зсередини. Спочатку вони жовті, а пізніше яскраво-червоні. Вони дозрівають восени. Але одночасно на гілках можна виявити стиглі плоди та новоутворені квіти, що є рідкістю у рослинному світі. Насіння дрібне, видовжене і коричневе. Зустрічається у Західній, Центральній та Південній Європі, північному сході Африки, крім Єгипту та Лівії, Канарських островах, а також місцями в Західній Азії. У Європі це типова середземноморська рослина. Віддає перевагу добре дренованим ґрунтам та від слабо до помірно вологих. На відміну від інших членів родини, рослині підходять вапняні ґрунти. Суничник природно пристосований до сухого і теплого клімату. Якщо він росте в холодному кліматі, то дерево потрібно захищати від вітру.