Цикламен перський: характеристика, поширення та історія вирощування
Рід Цикламен налічує приблизно 19 видів, які переважно є родом із Європи, Малої Азії та Північної Африки. Підродина Цикламен (Cyclamineae) має ряд багаторічних трав’янистих рослин, у яких клубень є резервним органом. Листя росте на довгих ніжках, у формі серця або ж бруньки, зеленого або строкатого сіро-зеленого кольору. Квітки поодинокі на довгих ніжках, зігнуті донизу, пентаметричні, пелюстки перевернуті та зрощені біля основи в півколо, що нагадує крону. Вони з’являються в кольорах від білого, рожевого до темно-червоного та фіолетового.
Вид Цикламен перський походить із західної Туреччини, де розповсюджувався через Сирію, Ізраїль до Кіпру. На своїй батьківщині вони природно цвітуть у період з грудня до середини березня, тоді як листя з’являється наприкінці літа та восени. Влітку вони переживають період спокою. Ця рослина найбільше полюбляє рости на глинистому ґрунті з незначним перегноєм із листя та з великою кількістю каменів.
Історія вирощування Цикламена не зовсім зрозуміла. Нібито вже в 1620 році в Парижі поблизу Морена, вже вирощували два види цієї рослини — Cyclamen persicum, але загальновідомо, що Цикламен прибув до Франції лише в 1656 році. З 1731 року в англійському саду Челсі також уже вирощують Цикламен.
Із середини ХІХ століття, коли розпочалася селекційна робота на Цикламенах, її значення почало зростати. Перші цикламени в культивуванні мали дуже дрібні квіти, а лише з розведенням розвиваються сорти з більшими квітами. Наприкінці ХІХ століття кольорова палітра також починає розширюватися із появою квітів лососевого кольору.
Поки немає коментарів. Будьте першим!