Ще у 19 столітті ірландський лікар Грін підтвердив використання глоду як засобу від проблем із серцем. Це листяні чагарники середнього розміру, іноді навіть меншого розміру, дерево в сприятливих умовах заввишки до 12 м. Дерево глоду тверде і жорстке. Кора гладка, сіро-попелястого кольору, з гілочками, на яких розташовані колючки. Найважливіше листя і квіти: вони білі або рожеві. Листя трикутні та п’ятикутні, знизу яскраві, синювато-зелені, а з верхньої сторони темно-зелені та блискучі. У білого глоду пильовики червоні, квітка виглядає пишніше, ніж у глоду червоного. Плоди - червоного кольору і збираються у дозрілому вигляді в кінці літа. Квіти з квітконосами, листям і плодами без плодоніжки зазвичай збирають на ліки. Квіти і листя збираються навесні. Листя окремо - після цвітіння. Глід містить флавоноїди (гіперозид та вітексин), фенольні карбонові кислоти та тритерпенові кислоти, аміни, ксантини. Глід вважається одним з найцінніших і найефективніших трав для серця, оскільки зміцнює і регулює роботу серця. Призначається при слабкості міокарда (серцевий м’яз), відчутті тиску та стискання навколо серця, прискореному серцебитті (тахікардія) та високому кров’яному тиску. Глід також має заспокійливу дію, тому його радять при нервозності та поганому сні. Застосовується при легкій стенокардії та брадикардії, які найчастіше зустрічаються в менопаузі. Глід також використовується як гомеопатичний препарат. У народній медицині глід здавна використовується при лікуванні багатьох захворювань. Для цього використовували листя , квіти і плоди глоду, приготовані різними способами.