Західна туя (Thuja occidentalis) природним чином поширюється в Північній Америці. Вона була завезена в Європу в 1566 році і з того часу широко культивується як домашня рослина. Індіанці використовували її в народній медицині у вигляді препаратів від болю при ревматизмі та подагрі, для спонукання до викиднів, лікування жіночих захворювань, гіпертрофії простати та підвищеного потовиділення.

Дуже показово, що вони застосовували настоянку як протираковий засіб. Не менш важливо, що моряки використовували тую в чаю як захист від цинги під час тривалих подорожей, оскільки листя туї містить багато вітаміну С. Ці твердження вказують на цінні лікувальні властивості туї.

Цей вид природним чином розповсюджений на південному сході Канади та північному сході США, і вирощується по всьому світу як декоративна рослина. Туя процвітає на різноманітних ґрунтах, але найбільше їй підходять нейтральні та основні ґрунти. Не переносить надзвичайно вологих або надзвичайно сухих ґрунтів. Росте повільно і досягає віку 400 років і більше. Існує понад 120 декоративних сортів цього виду туї. Як таку, її широко вирощують у населених районах як декоративне дерево та для живоплотів.

Її дуже часто висаджують у парках та на кладовищах. Вона успішно розмножується живцями, добре переносить обрізку і досить стійка до низьких температур.

Вона росте як вічнозелене дерево у висоту до 20 м, а діаметр стовбура може бути до 1 м. Коренева система досить неглибока, тому під час посухи її слід достатньо поливати. Крона в молодості конічна, а пізніше - округла. Гілки короткі і горизонтально видалені. Листя лускаті. Квітки одностатеві.