Росте майже по всій території Європи. Особливо придатні місця - вздовж струмків, берегів рівнинних річок, луки, узлісся.

Це багаторічна трав’яниста рослина, яка у перший рік утворює лише розетку, а на другий рік дає квітуче стебло заввишки 1-2 м. Листя округло-яйцеподібне із зазубреним краєм, темніше стебла. Нижні листки мають черешок, а верхні сидячі. Валеріана цвіте в червні-липні. Квітки зібрані в щитоподібне суцвіття. Вони дрібні, білі або блідо-рожеві. 

Вміст ефірної олії в корені валеріани різний і становить 0,2-2,5% і більше. Окрім ефірної олії, корінь також містить смоли, глікозиди, валеріанову та ізовалеріанову кислоти тощо. Також було встановлено, що середовище існування суттєво впливає на вміст ефірної олії в корені валеріани.

З давніх часів валеріану застосовують у медицині для лікування нервових розладів і загалом для заспокоєння нервової системи. А ефірну олію використовують також у виробництві мила та у парфумерній промисловості.

Валеріана добре переносить низькі температури, але чутлива до інших кліматичних чинників. Найбільш підходять валеріані райони, де середньорічна кількість опадів становить 800-1000 мм, а середньорічна температура - 8-11 °С.

Крім опадів і температури, ця рослина дуже чутлива до висоти над рівнем моря. Протягом багатьох років досліджень було помічено, що залежно від середовища збільшується або зменшується вміст ефірної олії в корені: зі збільшенням висоти відсоток ефірної олії в рослині збільшується, і навпаки.

Оскільки валеріану вирощують для отримання коренів, при виборі ґрунту велику увагу слід приділяти його фізичним характеристикам. Найкраще процвітає на пухких, глибоких і гумусних ґрунтах за сприятливого водно-повітряного режиму, на нейтральних і слабокислих ґрунтах. Важкі ґрунти для вирощування валеріани не придатні. Якщо ґрунт важкий і глинистий, його частинки прилипають до кореня, і його майже неможливо промити.