На концентрацію ґрунтового розчину також впливає водний режим ґрунту. Будь-який приплив води в ґрунт означає розрідження ґрунтового розчину, а випаровування призводить до зміни концентрації розчину. Інтенсивне підживлення та використання мінеральної води для зрошення є вторинним джерелом розчинних солей у ґрунті. Одночасно зі зміною концентрації ґрунтового розчину змінюється і осмотичний тиск. У висококонцентрованих розчинах осмотичний тиск може бути вищим, ніж осмотичний тиск клітинного соку в корені рослини. У таких умовах рослина не може поглинати воду, тому гине. Навіть незначні концентрації солі у воді для зрошування можуть спричинити засолення ґрунту. У теплицях і парниках після споживання води з рослин у ґрунті залишається певна кількість солі, а через кілька років відбувається її накопичення, коли необхідно замінити ґрунт. Якщо у зрошувальній воді переважають солі натрію, то відбувається процес залуження, водно-фізичні властивості ґрунту серйозно погіршуються. І відновити їх дуже важко і економічно затратно. Якість води для зрошування можна підвищити за допомогою певних процедур. Що стосується лужних вод, з підвищеним значенням рН та високим вмістом іонів Na та HCO3, їхню реакцію можна нейтралізувати додаванням кислот, найчастіше сірчаної або вуглецевої, одночасно знижуючи значення рН. Також рекомендується додавання гіпсу. Найефективніше додавати всі засоби у ґрунт, оскільки якщо їх додати у воду, це може мати шкідливі наслідки для зрошувального обладнання. У захисті земель від засолення та/або залуження при інтенсивному вирощуванні овочів у теплицях і парниках найважливішими є профілактичні заходи, виявлення небезпек і пошук відповідних рішень для їх подолання. У цьому сенсі пропонується систематичний контроль, тобто моніторинг якості землі та води для зрошування. Якщо, навпаки, відбуваються шкідливі процеси, необхідно застосовувати відповідні заходи з відновлення з певними технічними та технологічними процедурами.