Сівозміна - один з найважливіших агротехнічних профілактичних заходів щодо захисту овочів від хвороботворних мікробів, шкідників і навіть бур’янів. Він являє собою зміну рослин просторово та у часі. Це не випадкова зміна, а планова робота, яка потребує хороших знань техніки вирощування рослин, їх потреб та захворювань. Сівозміна допомагає обмежувати, з одного боку, можливість внесення шкідливих мікроорганізмів в землю, де вперше вирощують овочі, а з іншого - утримує популяцію паразитів та шкідників нижче порогової шкоди у вже зараженому ґрунті. Застосування сівозміни виправдане лише з метою боротьби з патогенами, що зберігаються в ґрунті, які є причиною кореневої гнилі, наземної частини рослини та в’янення рослин, а також деяких грибів, що викликають антракнозу, деяких вірусів та бактерій. Уникайте тінистих місць або під лісом У сівозміні важливо впровадити у виробництво овочеві та інші рослини, не чутливі до одних і тих же збудників. Таким чином при зміні цих рослин звичайні мікроорганізми, що живуть у ґрунті, втрачають свою життєздатність. У більшості випадків одні й ті ж або подібні види рослин повинні повертатися на те саме місце лише через 4-5 років. Слід дотримуватися принципу, що види з одного ботанічного сімейства не повинні бути розведені один за одним, адже вони чутливі до одних і тих же збудників. На практиці це означає, що помідори, перець, синій баклажан, картопля або тютюн не повинні вирощуватися на одній поверхні протягом багатьох років. Вибираючи ділянку, слід віддавати перевагу сонячним ділянкам на пологих схилах, уникати тінистих місць або під лісами, оскільки у них важко організувати процес захисту рослин. На ділянках у долинах річок, де ранкова роса довше затримується, уникайте посадки рослин, чутливих до плісняви. Напрямок розміщення рядів під час посадки також є значним фактором.