Соя, однорічна бобова культура, виробляється насамперед як зерно для промислової переробки. Останнім часом її все частіше вирощують для отримання зеленого корму або силосу, окремо або в суміші з кукурудзою, з кострицею, сорго та іншими культурами. Соя містить високий відсоток білка, який залишається в шроті після видобутку олії і це дуже важливий інгредієнт у сумішах для різних типів і категорій худоби. Як зелений корм, інгредієнт силосу чи зерна містить дуже високоякісний білок та їх важливі амінокислоти: лізин, триптофан, метіонін - вдвічі більше, ніж кукурудза. Соя містить багато вітамінів В1, В2, С, D, Е, К та багато провітаміну А (каротину). Усі інгредієнти сої (білки, целюлоза, жири та цукри) добре служать у раціоні, тому добре засвоюються. Соя, як і всі бобові, залишає в ґрунті багато азоту і є чудовою передпосівною культурою для дрібних зерен та всіх коренеплодів. Що стосується вмісту білка, вітамінів та амінокислот, вона не має конкуренції серед інших бобових культур. Зелену масу можна переробити шляхом зневоднення в борошно. Її можна сушити на зерно, але це роблять рідше через великі втрати на листі. Соя, як і інші бобові культури, виявляє дуже сприятливий вплив на фізичні, хімічні та біологічні властивості ґрунту. Коренева маса добре пронизує землю, роблячи її пухкою і повітряною, а також залишає велику кількість зв’язаного атмосферного азоту бактеріями. Проте це робиться рідше через великі втрати на листках. Bradyrhizobium japonicum також залишає велику кількість органічних речовин: на листі, стеблах, які розорані, таким чином земля збагачується ними. Соя, вирощена для виробництва кормів, залишає ґрунт вільним від бур’янів, тому вона є чудовою попередньою культурою для більшості польових культур.