Метою будь-якого виробництва є досягнення рентабельності та зниження витрат до мінімуму. Щодо вигодівлі худоби, то в часи дуже високих цін на корми будь-яка форма використання конюшино-трав’яної суміші (КТС) підвищує прибутковість. Після посіву КТС фермери не роблять великих інвестицій та не проводять додаткової обробки, що економить і час, і гроші. Правильне змішування та відбір трав і конюшини під час посіву є запорукою успіху повного використання КТС, що є хорошим джерелом поживних речовин, котрі реалізують увесь свій потенціал лише у поєднанні. Джерело білка високої біологічної цінності У групі кормів білок є найдорожчим, тому декілька способів використання зеленої маси з пасовищ, луків та культивованих КТС в ідеалі можуть замінити дорогі білкові корми, особливо влітку, коли зелена маса використовується у свіжому вигляді. Важливо, щоб частка конюшини у КТС становила від 30 до 40%. Чому траву та конюшину сіють разом Вибір трав та конюшини для посіву залежить від ґрунту, а також від самої ділянки. Трава та конюшина лише в поєднанні дають повний потенціал для використання поживних речовин у вигодовуванні худоби. Відповідь на те, чому це так, полягає у здатності засвоювати поживні речовини з кореневої системи та поглинати азот. Більш глибока коренева система конюшини дає їй змогу витягувати їжу з глибших шарів ґрунту, а на кінцях кореневої системи вона має бульбочкові бактерії (закріплювачі азоту), якими зв’язує атмосферний азот і збагачує ґрунт. Тоді як трави із гірше розвиненою кореневою системою витягують ці поживні речовини з верхніх шарів ґрунту, поглинаючи та використовуючи азот. Чому червона конюшина — чудова захисна культура? Саме з цих причин поєднуються трави та конюшина у районах, де ґрунт бідний, а в ідеальних умовах якісного ґрунту вони дають повний урожай та високий відсоток зеленої маси навіть до 80 т/га.