Основні елементи теплих грядок Заглиблення, рама (короб) та накриття утворюють основні елементи при будівництві теплих грядок. Накриття для останніх - це спеціально виготовлений дерев'яний каркас, засклений звичайним віконним склом. Окрім нього, може використовуватися також поліетиленова плівка. Через зменшену здатність пластику утримувати тепло, грядки, вкриті такими каркасом, дещо холодніші, а вологість повітря вища, оскільки краплі води конденсуються на плівці. Тому такі грядки з успіхом застосовуються у виробництві пізніх саджанців. Каркас теплої грядки обрамляє грядку, а накриття спираються на неї. Для каркаса часто беруть дерев’яні дошки. Якщо використовується каркас, дошки якого мають однакову ширину, північну сторону потрібно підняти, поставивши килимок, і таким чином зробити ухил на південь. Для закопаних теплих грядок необхідно зробити заглиблення, в якій зберігається свіжий гній. Для грядок, які піднімають взимку, необхідно викопати глибше заглиблення (50-60 см), а для весняних грядок достатньо викопування 30-40 см. Обігрів грядок Для обігріву грядки використовують біологічні та технічні джерела тепла. З біологічних матеріалів, як і раніше, найбільш широко використовуються свіжий гній, солома та полови, а іноді й інші органічні матеріали, такі як листя та різні рослинні залишки з ферм чи промисловості. Яловичий гній містить багато води, ущільнюється, повільно нагрівається і розвиває помірну температуру. Змішуючи його з кінським гноєм, половою або дрібною соломою, можна значно покращити теплові властивості яловичого гною. Овечий та свинячий застосовують лише у суміші з яловичим та кінським. Тепловий ефект гною триває 40-50 днів, що слід враховувати при плануванні строків сівби та посадки. На грядках поміщають підготовлену суміш ґрунту та добрив, яка своїми фізичними властивостями та поживними речовинами забезпечує оптимальні умови для розвитку рослин. Зазвичай використовують суміш зрілого гною і ґрунту у співвідношенні 1:1 або 2:1