Вирощується на різній висоті. У Середній Азії, на Кавказі і до 1200 м. У районі Середземномор'я його вирощують до 600 м над рівнем моря. Перед посадкою ґрунт слід підготувати глибоким розпушуванням, як і для всіх інших інтенсивних культур. Мінеральне добриво розкидають рівномірно і ґрунт заорюють на глибину до 40 см. Для осінньої посадки глибока оранка проводиться влітку, а для весняної — глибокий обробіток ґрунту виконують з літа до зими, якщо його вологість сприятлива. Для вирощування мигдалю використовують різні підщепи: персики, помісь між персиками та сливами. Мигдаль як основа добре переносить посуху, а також стійкий до хлорозу (дефіциту заліза). На родючих ґрунтах в якості підщепи також можна використовувати саджанець інжирного персика, тому що він пишний і посухостійкий. На цьому підщепі мигдаль рано плодоносить, але має менший термін зберігання. Цей підщеп не підходить для карбонатних ґрунтів і через сприйнятливість до вірусів. При інтенсивному вирощуванні мигдалю використовується кілька культурних форм, переважають просторова та плоска. Рекомендується вирощувати у формі вази з трьома, максимум чотирма основними скелетними гілкам, які закриваються під кутом 120° або рідше 90°. Висота стовбура становить близько 90 см, а первинні скелетні гілки розташовані на відстані 10-15 см і утворюють кут 45°. При посадці однорічні саджанці вкорочують до 120 см, а скелет формується вище 85-90 см. Видаляються всі бічні пагони, що зрізають на висоту нижче 85 см. На цих первинних скелетних гілках розвиватимуться вторинні скелетні гілки, які потрібно буде розвести. Відстань, на яку будуть поширюватися гілки першої, другої та третьої серій, залежить від пишності сорту та підщепи. Третя скелетна гілка (скелетні гілки третього порядку) розводиться так само. Посадка проводиться винятково здоровими саджанцями. За досвідом, слід використовувати відстань 6 х 4 м, тобто для 1 га потрібно 416 саджанців мигдалю.