Більш новий вид ожини, розроблений у Шотландії, має назву лохнесс (Rubus fruticosus agg. Loch Ness). Це самоплідний сорт без колючок на стеблах. Плоди великі і тверді. Лохнесс збирають з липня до кінця вересня, приблизно на десять днів довше, ніж інші сорти. Посадку можна проводити восени, але зазвичай її практикують навесні. Раніше її висаджували на відстані 1,2х2,5 м або 1х3 м(4000 шт/га), однак, оскільки це саджанець з напівпіднятими пагонами меншої пишності, зараз його висаджують 0,8х2,5 м (5000 шт/га) і навіть 0,75х2,5 м (5330 шт/га). Лохнесс дає найкращі врожаї лише при зрошенні Перед посадкою ґрунт необхідно підготувати, вирівняти та провести агрохімічний аналіз ґрунту. Виходячи з цього, ми удобримо його, а потім виконаємо глибокий обробіток землі та дрібну підготовку. Під час посадки повинен бути забезпечений хороший контакт між ґрунтом та корінням. У цьому випадку саджанці будуть добре поливатись, повітря витісниться з кореневої зони і забезпечиться кращий прийом розсади. Ми не вирощуємо ожину без зрошувальної системи, оскільки вона довго плодоносить і вимагає багато води для свого розвитку та росту. Підживлення водорозчинними добривами, головним чином на основі калію, азоту та кальцію, також повинно забезпечуватися за допомогою зрошувальної системи. Фосфор переважно додають після посадки та в перший рік. Іноді, при високих температурах, потрібно використовувати розпилення. Раніше метод використовували вночі, але останнім часом виявилось, що краще воно діє вдень і майже весь час, коли сонце найвище. Звичайно, для цього потрібна велика кількість води.