Суміш твердих і рідких екскрементів забезпечує основні поживні речовини для поліпшення та підтримки якісних фізико-хімічних та біологічних властивостей ґрунту. Концентрація води, сухої речовини, азоту, фосфору, калію та низки мікроелементів незамінна. Зв'язком між тваринництвом та рослинництвом є гній, склад якого залежить від типу та віку худоби, типу харчування, технології розведення тощо. Тому різні види гною, які часто називають органічними добривами, мають особливі характеристики та переваги. Застосування гною різне через специфічні фізико-хімічні властивості, розкладання та дію в ґрунті. Сьогодні найчастіше використовуваними формами гною є: коров’ячий, конячий, овечий, свинячий та птичий гній. Незважаючи на те що ринок заповнений промисловими мінеральними добривами, які доповнюють один одного, гній є необхідним при осінньому основному підживленні ґрунту. Внесення гною Щоб гній був придатним для використання, він повинен бути дозрілим. Дозрівання гною залежить від низки факторів, таких як температура, тип гною, спосіб розкидання. Процес гарячого розкладання забезпечує вільний доступ кисню, з більш високою температурою і швидшим дозріванням маси. Цей процес можна уповільнити так званим холодним процесом, коли новий свіжий гній розкидається на зрілий шар гною. Бажано, щоб гній дозрів як мінімум від п’яти до шести місяців, а то й до восьми місяців, щоб отримати добриво найвищої якості. Правильне використання гною, тобто внесення у ґрунт зрілого гною, є однією з основних передумов використання рослиною всього поживного потенціалу, який забезпечує добриво. Особливу увагу слід приділити утриманню азоту, тобто запобіганню випаровуванню азоту в літні місяці при високій температурі, а при осінніх підживленнях існує можливість вимивання в глибші шари ґрунту під час сильних дощів. Дуже важливий також час оранки, від якого залежить засвоєння добрив у ґрунті. Бажано орати відразу після розкидання гною.